Земля утримує все живе і неживе на своїй поверхні, створюючи умови для існування життя на живій Землі. Ми були свідками того, що в тих селах Теребовлянського р-ну Тернопільської обл., у яких бились релігійні громади у 1992 р., пройшов сильний смерч. Смерч обійшов ті села, у яких люди шанобливо ставились один до одного. На додатках 1, 2, 3 показано як людська думка впливає на Воду, Землю і весь оточуючий світ.

Педiатри В. Гьобель та М. Гльоклер [15] радять в перiод дозрiвання мозку дитини – до трьох рокiв уникати картоплi, м'яса, яєць у харчуваннi малюкiв. Вони пов'язують передчасну втрату зору iз вживанням картоплi. Вiдична наука i етнографiчнi дослiдження стверджують, що замiсть м'яса була щириця (амарант) [16], бобовi (сочевиця, горох, кольорова квасоля, нут), горiхи, iнше [17, 18].

Нашi предки – давнi українцi – були справжнiми екологами. Вони передали нам Божi дарунки: українську мову, землю, традицiї i звичаї збереження рiвноваги в Природi. Галина Хоткевич, музикознавець, писанкарка, автор «Зеленої книжечки» [1]

Осt.5,2009

«Український етнос в добу глобалізації:
від етномережі до глобальної держави-громади»
Сучасна доба ставить перед етносами світу питання виживання і процвітання. Ці питання завжди стояли перед любим етносом, але для сучасної доби вони поставлені по-новому, бо світ змінився. Світ став глобальним економічно і світ став єдиним комунікаційно. Це внесло свої альтернативи для етнічного розвитку.

Чи можуть етноси вижити в цій новій парадигмі змін? Особливо гостро це питання стоїть перед Європейськими етносами, які мають неймовірно низький рівень народжуваності і підвержені навалі інших, в більшості арабських, народів?

Осіннє Рівнодення є однією з чотирьох енергетичних точок року – (весняне й осіннє Рівнодення зимове та літнє Сонцестояння), які споконвіку відзначалися людською спільнотою як свята природної сили. У 2009 році Сонце пройде точку Осіннього Рівнодення 23-го вересня в 0 год. 18 хв. за Київським часом.

В космічному вимірі Осіннє Рівнодення є початком астрономічної осени, час коли у природі настають тиша і спокій, які сприяють зосередженості, схильності до медитативних розмірковувань про красу і гармонію Світу.

Шановна пані Зоряно, прочитав Вашу статтю. Питання які Ви ставите є дійсно важливими для складання і узгодження рідновірських календарів. Висловлю деякі свої міркування стосовно деяких тез, котрі виголошені у статті.

Перебуваючи в рідновірському русі з середини 90-х років досить добре пам’ятаю, як і ким творилися деякі Свята і їх календарні дати. Нажаль, часто траплялося так, що якась дієва людина стверджувала і широко розрекламовувала свою думку, намагаючись бути першою (немов би застовбивши територію), а до її думки приставали інші рідновіри, не піддаючи проголошені твердження логічному аналізу, переписуючи першопроголошене кимось твердження один у одного як вже усталену істину, яка начебто дійшла до нас із глибини віків.

Волею Долі мені випало минулого року досить активно займатися дослідженням рідновірського календаря, оскільки мене попросили вести відповідну сторінку в газеті "Сота свободи". Ведучи цю сторінку я намагалась подавати інформацію максимально об’єктивно, опрацьовуючи календарі різних рідновірських течій і різних авторів. Цього ж року довелось продовжити свої дослідження в цьому напрямку, оскільки на черговій конференції об'єднання рідновірських громад, яке цього року отримало назву "Собор українських звичаєвих громад" мене було обрано співголовою комісії Собору по питаннях календаря.

На землях українських видніються незчисленні кургани, могили. Великі. Маленькі. Багато з них нині розриті. Розкопані. Понівечені. З часів дуже давніх постали вони, як документи нашої трагічної історії й забутої, як сліди колишніх звитяг, не відомих сучасному мешканцеві нашої країни. “Німі пам’ятники слави і неслави” (Тарас Шевченко).

Свідомість українця від народження пройнята видивом образів могил, курганів, горбів, сповнених загадкового змісту.