|
Десь півроку тому, вже й не пам’ятаю де саме – чи на Петрівці, чи на Майдані, побачив дитячу розмальовку «Зошит перший:Трипільська культура. Розмальовка для дітей з елементами народознавства, історії, археології та сакральних знань українського народу.».
Зрадів несказанно: хтось-та думає про дітей і намагається щось зробити!
Хто ж це зважився на такий подвиг?
 На обкладинці імена Оксана Перегуда і Микола Фєдін. В переднім слові сказано: «Книжечка підготовлена до друку завдяки роботі викладача і вихователя Київської гімназії «ГАРМОНІЯ» - Перегуди Оксани Миколаївни, та моральної підтримки – Чернякова Івана Тихоновича, Українського Благодійного Фонду «Трипілля»». Заключне слово Вадима Перегуди.
Ось вони, наші ГЕРОЇ!!!
На обкладинці 2005 рік. Отже, - радію далі – і досі продається, добре!
Нашвидку переглянувши, відмітив для себе, що книжечка дещо не зовсім продумана і недопрацьована. Проте заспокоївся написом на 2 стор. обкладинки «Проект дитячої книги-розмальовки…» Отже, це лише проект, треба лише надіслати свої зауваження (тим більше і адреса є і телефон), щоб покращити книжечку. Таки придбав я її, щоб роздивитися, що саме треба покращити.
Щоправда вдома як поклав її, так вона донедавна і пролежала. А нещодавно вона якось трапилась під руку, і нарешті я її роздивився… І побачив, що сильно помилявся:
Книжка навпаки – навіть ДУЖЕ ДОБРЕ продумана!
Втім, все по-порядку, те на що я звернув увагу ще при першому перегляді, ще коли купував –
ПЕРШЕ: обкладинка зовсім «не дитяча».
ДРУГЕ: книжка не кольорова, немає кольорових зразків, які дають дитині уявлення, як саме розмальовувати, які кольори використовувались «трипільцями», а які – ні, тощо.
ТРЕТЄ: лише одна реконструкція трипільського поселення і мураха з білочками десь наприкінці книжки, все інше – глиняні фігурки та горщики.
Все це робить книжку нецікавою для дитини. Відтак, швидше за все, у дитини після таких книжечок десь на підсвідомості відкладеться, що «Трипілля» – це щось нудне, нецікаве і неживе. (Це вже зараз я такий розумний, на той час, коли я її купував, я і не думав про це)
Ну, може трішки автори «недопрацювали», що ж буває. Підкажемо, виправлять…
Проте, при уважнішому розгляді, на 4 сторінці раптом бачимо:
 
Що це таке? Як гадаєте?
Підпис під малюнком:
Розмалюй виникнення гербу України – Тризуба, який виник, як символ миру та злагоди на противагу символіці «підступного» лука.
Навіть не чіпаю оте «розмалюй» і «гербу» (не можу ж я сперечатися з викладачем гімназії, ще й, мабуть, елітної), може так воно і правильно?..
Мене більше цікавить символіка Тризуба – це, мабуть, і є ті, обіцяні на обкладинці «елементи… сакральних знань»! Але ж, стривайте:
ПЕРШЕ: Перші Тризуби мають просту форму, і лише в пізніші часи набуває «візерункових» форм;
ДРУГЕ: Якщо вже проводити паралелі з луком, то перші прості форми Тризуба більше походять на лук зі стрілою (нерозламані), звідки, до речі, і виникла версія, що Тризуб символізує лук зі стрілою;
 
ТРЕТЄ: Зашморг теж символ «символ миру та злагоди»?
ЧЕТВЕРТЕ: А звідки взагалі тут взявся зашморг? І звідки хрест?
П’ЯТЕ – ОСТАННЄ і НАЙГОЛОВНІШЕ: знак Тризуба давніший од лука, отже не може походити від нього, ні від цілого, ні, тим більше, від розламаного;
Відтак:
- Ми «убиваємо» в дитині повагу до герба, бо на підсвідомості він завжди буде пов'язаний із зашморгом;
- Те саме стосується і хреста– наш рівнораменний сонячний хрест, продовжується зашморгом і створює враження «християнського» хреста.
- Це, на рівні підсвідомості, створює у дитини асоціації: «хрест = християнство = Тризуб = Україна = зашморг = насильницька смерть»;
- купляючи таку книжечку хлопчику, ми «убиваємо» в ньому воїна, оскільки лук – «підступний» і його треба розламати, та й наш герб Тризуб – «символ миру та злагоди»;
- Незважаючи на декларацію, що Тризуб – «символ миру та злагоди», на підсвідомість дитини закладається, що Тризуб символ катів і катування.
- Отже, наш герб: «Смерть вояка на шибениці під хрестом, і поламана зброя»;
Погодьтеся, це вже мало схоже на «недогляд» авторів… Та якби ж то на цьому закінчувалось… Проте, не переживайте – інші «закладки» не стіль нахабно-відверті, дещо «тонші» і більш «вишукані».
 Так на стор. 2 малюнок:
«Так жили наші далекі пращури 5000 років тому… Протомісто Трипільської культури на берегах річки Червоної поблизу великого Дніпра. Розмалюй його та попроси батьків розповісти тобі історію українського народу, легенди твоєї рідної землі.»
(аж дивно, що написали «батьків розповісти». Якщо «попроси» то чому не «родителіврозказати», врешті-решт – теж наші, українські слова)
Скажете, до дрібниць чіпляюсь? Саме так, після Тризуба почав мало не під мікроскопом роздивлятись. І, думаю, було б дуже корисно аби ми усі так робили. Може тоді було б менше книжок, фільмів, «мультиків», які калічать наших дітей, роблячи з них «моральних потвор».
Проте, справа не стільки в тім, як написано, скільки в тім що намальовано. Якщо батьки пропустять і не пояснять дитині, в неї складеться враження, що Трипільське «протомісто» - це, щось на зразок нинішніх сіл, з яких молодь повтікала залишилось з десяток дідусів-бабусь і, відповідно, десяток хат та десяток бараків –ферми та зерносховища, які залишилися від розваленого колгоспу.
 І потім вже ніхто її не переконає, що трипільські міста були не якимись селищами, які тому і називали «прото-», що на міста вони «не тягнули», а таки дійсно містами, і деякі з них були більші за шумерські, давньоєгипетські, давні та середньовічні міста Європи (включно з давніми Грецією і Римом), і навіть за деякі сучасні «мегаполіси».
  Так само вашу дитину, якщо вона не буде цікавитись Трипільською культурою (а вона після таких книжок не буде цікавитись, її буде «вернути» від однієї згадки про Трипілля), після цієї книжечки вже ніхто не переконає, що Трипілля це – перша цивілізація людства. Хоча до авторів «не підкопаєшся» – в заключному слові вони це визнають, зокрема пишуть: «Будинки були зроблені з дерева, глини, соломи (А те що ще зовсім недавно на Україні хати так і будували: за тією ж технологією і з тих же ж матеріалів – то дітям знати не обов’язково!), але це вже була дійсно справжня ПЕРША ЦИВІЛІЗАЦІЯ людства(Чому «але»? Що, цивілізація це лише коли будують хати з залізобетону? І їдять пластмасову їжу?). Саме трипільці перші відкрили (відкоркували, чи що?) колесо, приручили дикого коня (одного лише коня?), у них вже тоді були вози і сані, на яких ми так полюбляємо кататися взимку. У трипільців з’явився перший ткацький верстат.»
 Не знаю чи кожна дитина це прочитає і запам’ятає, але в кожної закарбується, що Трипільська цивілізація існувала 5 тисяч років тому. 5000 років зустрічається в книжечці 4 рази. Щоправда, двічі – з переднім «понад», яке не є суттєвим, бо запам’ятається саме число, ніхто, тим більше діти, скільки там «понад» не вираховуватиме. Чотири рази на 16 сторінок книжечки цілком достатньо, щоб твердо закарбувалося: трипільці жили 5000 років тому.
Пізніше, коли дитина дізнаватиметься про стародавні держави і цивілізації Сходу (шумерів, єгиптян), що існували за тисячі років до нашої ери, вона буде твердо переконана, що трипільська цивілізація була 5000 років тому (тобто, десь 3000 р. до н.е.). І за ким буде пріоритет в її уявленні?..
А скільки було трипільских «протоміст»?
Запитайте в дитини, після того, як вона ознайомиться з книжечкою. Діти, мабуть розумніші ніж я, можливо здогадаються, а в мене особисто склалося враження що їх було чи одне, чи два…
 Перше намалювали на сторінці 2 (див. мал.6): «Так жили наші далекі пращури 5000 років тому... Протомісто Трипільської культури на берегах річки Червоної поблизу великого Дніпра…»
Друге поселення (навіть не сказано «місто») згадується на передостанній сторінці, в розділі з гарною назвою «Мій край – моя історія жива»
Останній абзац частини 1. До твого словничка:
«Трипільська культура – давня культура людей, що є предками слов’янських народів. Велике давнє поселення знаходиться біля села Трипілля на Київщині»
Поясніть: вся ця «давня культура людей, що є предками слов’янських народів» була в одному великому давньому поселенні? Це те саме поселення, що намальоване на стор. 2 (бо ж у «словничку» нічого не сказано, про те, що були ще якісь поселення)?.. Якщо й були, то лише біля Києва:
Сторінка 10 (мал. 12), підпис під малюнком:
«Розмалюй будиночок у якому мешкали предки українців поблизу Києва.»
Як це розуміти – здогадуйтесь самі… Як і те, чому цей будиночок перекособочений – чи то летить, чи то сповзає по схилу пагорба…
А дахи такої форми, до речі, по селах і нині частенько зустрічаються, хоч і накриті шифером чи бляхою, а не очеретом чи соломою.
 Наступне завдання цього розділу: 2. Загадки Трипільської культури.
Це все – ніяких пояснень: в чім тут загадки, що саме загадкового... Найзагадковіше ж у цих загадках – цифри 17 і 19. До чого вони? Навіщо тут?
Цікаво? Думаю, дітям теж буде дуже цікаво роздивлятися ці малюночки і «ламати голову»: Ну що ж це за загадки такі?..
Може, просто це я нічого не розумію і дарма «наїжджаю» на людей, що роблять гарну справу?
Може я і «тупий»… А може, не я один?
Ану-но: Як називалась перша держава, яка стала колискою сучасної України?
Є версії? Викиньте їх на смітник! Дано два варіанти, обирайте з них:
а) Київська Русь
б) Київська область
Ну, то що – «вмилися»? А таких питань ще 11, і це запитання для дітей!
Ні, це не я знущаюсь, це автори книжки у наступному розділі пропонують діточкам перевірити себе:
Треба відзначити гостру актуальність питань! Дітей змалечку привчають вирішувати одвічні українські питання: до кого приєднуватись? Схід чи Захід? Зробити російську мову державною чи Декларацію про незалежність США – Основним Законом? За кого голосувати – за Президента, чи за Прем’єра? І таке інше, без чого українець – не українець…
А як гарно сформульовано питання 2: «Найвища державна керівна особа?» Я не буду озвучувати свої варіанти відповіді, серед запропонованих їх немає. Може не так зрозумів питання? Роз’ясніть, будь-ласка…
Ще от ніяк не зрозумію:
в питанні 11. Державний Герб України уявляє собою: , два варіанти:
а) тризуб
б) корону
Це що – знущання? Я насилу запам’ятав, що наш герб – це підступно поламаний лук, а тут такого варіанта НЕМАЄ… Неподобство! Не пройшло і десяти сторінок… Ну от як можна мати справу з такими людьми?
І ще, на 3 стор. Обкладинки раптово випливає якась «Аратта»: «Виріж та надішли замовлення на глиняну дитячу іграшку часів Трипілля-Аратти» Звідки це і до чого? Ми ж домовились – з Київської (а що – була ще якась?) Русі все починалося! …І як мати справу з такими людьми?
Проте, коли я писав, що почав мало не під мікроскопом роздивлятись книжку, це не означало, що я вишукую лише недоліки, шукав я і позитив. І він є! Так, великим плюсом є те, що завдання не обмежуються банальним обведи, розфарбуй, вони стимулюють цікавість дитини: «попроси батьків розказати… розпитай батьків…»; уяву: «так уявляли предки, а як уявляєш ти…»; спонукають дитину до творчості: «придумай свій орнамент…». П’ять балів!
Та найцінніше в цій книжечці – те, що після неї вже ніхто не переконає вашу дитину, що трипільську культуру витворили семіти, а не українці. Одним махом автори розрубали цей Гордієв вузол, і оцініть наскільки елегантно вони це зробили. Одкриваємо останню сторінку, так би мовити «заключне слово»:
Ну, пропустимо оті «давньо грецькі» і «незнали», звісно до дитячих книжок треба бути особливо уважними, але пробачим, не те ми мали розглянути. Звернемо увагу на інше:
У нас тут, виявляється, «ТРИПІЛЬСЬКЕ ДИВО» було: виявляється не одне поселення і, навіть не два, як я, наївний, було подумав а «величезні міста, які ще називають протомістами» (тобто, всі сучасні мегаполіси, оскільки вони теж «величезні міста»: Нью-Йорк, Вашингтон, Шанхай, Москва тощо – це все «протоміста»? А мій любий Київ – «протомісто»?). Щоправда, знов не сказали скільки їх було, але є натяк – сліди трипільців знаходять «поблизу майже кожного сучасного українського села чи містечка».
А ще в ті часи «трипільці перші відкрили колесо», приручили дикого коня, і ще багато чого понавинаходили, і «їм залишилося зовсім небагато до виникнення власної писемності». І все це «відбувалося у ті часи, коли Біблія(ваша дитина вже знає що таке Біблія?) починала лише створюватися («лише створюватися» – це як? Мойсей вже засів за написання Тори? Чи ще тільки навчався в єгипетських жерців? Чи Єгова тільки розпочав «світ творити»? Та яка різниця, головне – що «і коню зрозуміло» трипільці до давніх юдеїв ніякого стосунку не мають!), а давньо грецькі боги: Аполон, Артеміда та Геркулес (пізніша, вже римська назва: в греків звався Гераклом) мешкали серед звичайних людей десь у степах (десь!!!) Гіпербореї (якоїсь!!!)»
Отож, «получи фашист гранату»: «у ті часи, коли Біблія починала лише створюватися … Їм (трипільцям) залишалося зовсім небагато до виникнення своєї власної писемності!» – це і буде «дійсно справжнє» уявлення вашої дитини про «дійсно справжню ПЕРШУ ЦИВІЛІЗАЦІЮ людства» Пізніше їй розкажуть, що Біблію почав писати Моісей. Отже, – зробить вона висновки, – на той час, коли «трипільці» «відкривали колесо» та приручали коня, в Єгипті фараони вже «на повну» гасали на колісницях та завойовували сусідні народи, єгипетські жерці писали «Книгу Мертвих» і розказували фараонам як будувати піраміди і які пастки робити для грабіжників охочих до фараонського золота, юдеї на той час вже декілька століть кочували зі стадами по ближнім і дальнім країнам, завойовували і руйнували міста, усі скопом потрапляли в полон, та й греки, судячи з усього, вже ворушитись починали, навіть в якійсь Гіпербореї побували… Одні лише «трипільці» сиділи вдома, не знаючи що в світі робиться, і винаходили те, що в усьому світі давно вже використовували – чистісінько як твої українці! І кому, і які ще докази потрібні, що це – саме наші предки?…
На закінчення додам лише одне – напутнє слово від авторів книжки (з 4 стор. обкладинки):
 …і неважливо, що є кращі зразки, Ми покажемо щось таке, щоб «не зовсім» – може дітей надихне (Е-е-е, і я так можу зліпити!)…
А може вороги злякаються і відмовляться від зазіхань на нашу Трипільську культуру…
Може я помиляюся і даремне ображаю підозрами авторів. Може не було в них ніяких лихих намірів, а були (тобто є) лише «недодумані» і «недопрацьовані» моменти? Хотілося б, щоб так воно і було!
Хоч це і не міняє суті. Якщо є сумніви в якості їжі (наприклад вам кажуть: я не знаю, чи спеціально цю їжу отруїли, чи вона сама зіпсувалась, але ось подивись є такі-то ознаки того, що вона непридатна до вживання), то чи дасте ви таку їжу своїй дитині?
В давнину казали «Ви є суть те – що ви їсте!», і в першу чергу це стосується «духовної поживи». Тож, якщо ви стежите, щоб ваша дитина не з’їла щось отруйне, то чи не так само, або і пильніше, треба стежити за тим, яку «духовну їжу» вона споживає: що читає, слухає, дивиться. Шлунок промити набагато легше, ніж мізки. Наслідки харчового отруєння минають відносно швидко, «духовна отрута» може давати наслідки все життя, ще й значно впливаючи на ближніх.
Як справедливо відзначають в переднім слові автори: «Вихователям і дитячим психологам добре відомо, що структури мозку дитини на 80 % формуються до трьох років! А у семирічної дитини ми маємо вже майже повністю сформовану особистість!!!»
Тож, хоча б у цей період не шкодуйте часу і сил для своїх дітей. Хоч і важкі часи… Хоч для багатьох основна проблема – заробити, аби прогодувати і одягнути дитину, і здається – де його знайти, той час на виховання, на спілкування, на те, що дитині здається «проблемою»… А ви знаходьте! Не знайдете сьогодні – може так статися, що завтра гірко пожалкуєте! «Відмахнетесь» від дитячої проблеми зараз, згодом вона може «вилізти» десятком «справжніх, дорослих» проблем…
Тож не кидайте дітей напризволяще
ані на день,
ані на мить!
Наснаги Вам!
Мудрості і Терпіння!
Хай буде!
Киян Охтин
 |
Дослідження 
Так, дійсно, ми, українці, ще не усвідомили хто ми є, звідки ми прийшли на цю землю.Ось, саме дослідження трипільської культури допомагає нам, нащадкам Богів, усвідомити, що наші предки жили по совісті,чоловіки могли захистити себе та свою сім'ю.На жаль, сучасні юнаки не усвідомлюють свою місію у цьому світі...