|
Волею Долі мені випало минулого року досить активно займатися дослідженням рідновірського календаря, оскільки мене попросили вести відповідну сторінку в газеті "Сота свободи". Ведучи цю сторінку я намагалась подавати інформацію максимально об’єктивно, опрацьовуючи календарі різних рідновірських течій і різних авторів. Цього ж року довелось продовжити свої дослідження в цьому напрямку, оскільки на черговій конференції об'єднання рідновірських громад, яке цього року отримало назву "Собор українських звичаєвих громад" мене було обрано співголовою комісії Собору по питаннях календаря.
Цією публікацією в пресі я переслідую дві мети: перше – наголосити на основних неузгодженостях, які існують в календарях різних рідновірських течій, і друге – закликати наукову громадськість і всіх небайдужих читачів газети "Сота свободи" до плідного і неупередженого обговорення поставлених задач.
Передбачаю незадоволення з боку деяких чільників рідновірських конфесій, які вже визначились з календарем і нічого міняти в ньому не мають наміру. Та на мою думку все ж бажано прийти до якогось спільного максимально обґрунтованого календаря, оскільки чим більше людей святкує одне і те ж свято в той самий час, тим енергетика цього свята більша. Не пристаю на твердження Богумира Миколаїва (Родове вогнище рідної православної віри), що обряд їм дано зверху, а тому не зважаючи ні на які наукові диспути чи доведення міняти в ньому нічого вони не збираються. Ця думка прозвучала в статті Богумира Миколаїва, розміщеній на Інтернет-сайті alatyr.org.ua на зауваження щодо обрядового спалення хліба. Тож передбачаю подібну реакцію на обговорення питань, які стосуються календаря.
Ким дано зверху? Наша давня предківська віра тим і відрізняється від накинутої нам християнської віри чи від інших глобальних релігій, що наші відуни-волхви при розробці обрядів спирались на достеменні знання-віди, а не сліпо схилялись до тої думки, яка набула найбільшого поширення чи пропагується найбільш авторитетною людиною (в найгіршому випадку найбільш грошовитою). Василь Михайлович Рудий у книзі "Роде наш красний" спираючись на глибоку мудрість наших предків написав: "Без віри не можна любити, не переконавшись не можна вірити, а щоб переконатися, потрібні повні і ґрунтовні знання".
Отож повертаюсь до першого питання: які неузгодженості існують в календарях різних рідновірських напрямків? Дрібних неузгодженостей дуже багато і не вважаю за необхідне зараз на всіх зупинятися. Та всі вони зводяться до двох основних:
- Необхідно визначитись, як святкувати наше головне свято Великдень – чи тільки за сонячним, чи за сонячно-місячним календарем. Галина Сергіївна Лозко – Голова Об'єднання Рідновірів України на початку своєї діяльності в визначенні дати цього свята спиралась на дві астрономічні події: весняне рівнодення і повний місяць. Великдень святкувався в першу неділю, що йшла після них, що в принципі співпадає з датою, яку визначає католицька церква (див. також Климишин І.А. "Календар і хронологія"). Та нова інформація про те, що вбивство Ісуса Христа жидами відбувалось ритуально і саме на повний місяць, змінила думку Галини Сергіївни, і зараз Великдень у її громадах святкують у неділю після весняного рівнодення. Саме в НЕДІЛЮ, причому щодо цього свята день тижня принциповий, бо враховує його енергетику. За тим самим принципом визначається дата Великодня і в інших рідновірських конфесіях, тобто в найближчу неділю після весняного рівнодення, окрім РУН-віри, де вчителем Левом Силенком було вибрано стійку дату 14 квітня, яка з практичних міркувань також щоразу переноситься на найближчу неділю.
- Отже маємо чотири різні підходи при визначенні дати святкування Великодня (четвертий – православної християнської церкви, див. І.А.Климишин).
- Ще одне спірне питання – визначення дати Новоліття: перший варіант – той, що є зараз, першого січня, другий варіант – на молодий місяць перед весняним рівноденням (варіант Галини Лозко) і третій варіант – саме весняне рівнодення. Останній варіант прийшов на думку, коли почула про святкування нового року в Узбекистані власне на весняне рівнодення. Те, що можливі такі аналогії, роблю висновок на основі того, що святкується воно подібно як і наш новий рік з такими ж обрядами.
- Щодо питання визначення дати Великодня то, не претендуючи на істину в останній інстанції, хочу поділитися своїми міркуваннями з цього приводу. Простіше всього було б пристати до переважаючої на даний час тенденції щодо святкування Великодня на весняне рівнодення, та не завжди те, що є простішим є одночасно правильнішим. Вважаю, що для того, щоб вірно вирішити це питання, необхідно розглянути його з різних сторін, зокрема з точки зору максимальної гармонізації життя суспільства. Адже саме така мета стояла колись перед нашими волхвами. Хочу сподіватись, що власне таке завдання поставив перед собою і кожен неупереджений керівник рідновірського руху в Україні. Причому, гармонізація як виробничої діяльності (в давнину це було в основному сільськогосподарське виробництво), так і життя самої людини з метою максимального збереження її здоров'я до глибокої старості.
З цього приводу заслуговують на увагу дослідження етнолога, кандидата історичних наук, завідувача кафедри загальнонаукових гуманітарних дисциплін Вінницького інституту економіки Творун Світлани Олексіївни. В своїй книзі "Практична етнологія для ділових людей" вона розділяє свята на календарні свята з постійною датою і перехідні календарні свята. Щодо перехідних свят то дослідниця зазначає наступне:
"Перехідний народний календар пов'язаний із зміною фаз місяця і охоплює 16 тижнів – період, коли селяни сіяли, садили, пересаджували рослини або готувались до сівби – пророщували насіння, висівали парники. Наші предки давно помітили вплив місяця на погоду та ріст рослин. Саме в період сівби вони ретельно стежили не тільки за температурним режимом, але й за фазами місяця. Цілком ймовірно, що лік часу в цей найбільш відповідальний для землеробів період йшов не місяцями а тижнями. Кожен тиждень мав свою назву і свої звичаєві інструкції стосовно сільськогосподарських робіт.
На сьогоднішній день нам вдалось встановити одинадцять із шістнадцяти народних назв тижнів: прощений (колодка), жилавий, середопісний, похвальний, вербний, білий, великодній, провідний, переплавний, зелений, задушний."
А далі в книзі наведена схема, на якій зазначено три основні перехідні свята: Колодія (Масляна), Великдень і Зелена неділя, рівновіддалені один від одного рівно на сім тижнів, і відповідні назви тижнів, які їм передують, чи ідуть за ними.
Окрім того автор наводить думаю ще досить не повний перелік народних прикмет, пов’язаних з садінням рослин:
"На вербному тижні не радили садити буряки, щоб не були коростявими, як верба, на провідному не рекомендували садити городину, говорять, що погано сходитиме. Вдалим для сівби і садіння вважався білий тиждень – посіяна в Чистий четвер пшениця буде чистою, посаджені на цьому тижні гарбузи мають бути жовтими і солодкими, а посіяні на зеленому тижні огірки довго будуть зеленими.
Такі рекомендації щодо сівби чи садіння городніх культур в певні тижні чи перехідні свята, на перший погляд, можуть здатися надуманими, не вартими уваги. Адже ці дати не в числі, і амплітуда їх коливання в різні роки сягає цілого місяця, проте, кожне таке свято щороку співпадає з певною фазою місяця. І якщо припустити, що ці фази мають суттєвий вплив на ріст рослин, детальне дослідження такого календаря спільно з працівниками сільського господарства може дати практичні результати."
Я в свою чергу, хотіла б побачити дослідження календаря з боку спеціалістів-медиків, адже не секрет, що фази місяця також мають великий вплив і на самопочуття самої людини. Тож смію зробити таке припущення, що запровадження певних обрядів, правил поведінки і харчування нашими далекими відунами-пращурами не могло не враховувати і цієї ніби на перший погляд "незначної деталі".
Тож ще раз повторю свою думку-прохання, з якої почала свою статтю: прошу відгукнутися людей відповідних професій, які б могли провести більш ґрунтовні дослідження в даному напрямку. І тільки після таких різносторонніх досліджень ми зможемо прийти до єдино правильного календаря, життя за яким дозволить бути нам здоровими і успішними.
Зоряна Дорош
 |
Дослідження 
Що написане пером - не можна вирубати й топором!
Хотів би уточнити чи заперечити...
ВІРА - передбачає ДОВІРУ або СЛІПУ ВІРУ, яка не потребує доказів. Тому ПЕРЕКОНАННЯ (у вірі) не потребують перевірки. Бо, коли віруючі почали зневірятися - з'явилася ФІЛОСОФІЯ, як антирелігійне явище.
Протягом людської історії ЗНАННЯ змінювалися. Тому знання ДАВНІХ ВОЛХВІВ - це звичайні тогочасні прикмети, які не обов'язково узгоджуються із сьогоднішніми приметами. Для прикладу, тривалість теплої пори року сьогодні відрізняється від кількості теплих днів у 9 столітті (перед хрещенням Києва), а, отже, і час (дата) відзначення того чи іншого праукраїнського Свята нині будуть відмінні від старовіцьких... Чого тоді сперечатися???
Якщо бажаєте святкувати разом з Природними Ознаками (Прикметами) - спростерігайте за сучасними ознаками Природи-Бога!!! і встигайте СВЯТКУВАТИ!!! А найкраще: якби вдалося Святкові Дні зробити "Праздниками" (порожніми від роботи), тобто вихідними для Всієї України-Русі, тоді не довелося б переносити Свята на Неділю.
Смішно звучать "істини" дослідників календаря - міщан, які повертають календарні традиції у міста, що живуть антиприродним (несільським) життям.
Календар для села і для міста - це два різних календарі. У місті можна собі дозволити святкувати всі 365 днів у році, бо на асфальті пшениця чи жито не ростуть. А в селі інший розклад робочих і св'яткових днів, пов'язаний із господаркою і хліборобством... У місті, окрім квітника на балконі, домашніх улюбленців (собак і кішок), іншої господарки не передбачено. (А дачні наділи також поза містом, а не біля вікон багатоповерхівки).
Чомусь, згадалися слова Шевченка: "Дуріть себе, чужих людей, та не дуріть Бога!"
Кожна громада буде святкувати свята в той час, коли їм буде ВИГІДНО!!! А потім... Після "свого" свята рідновіри різних громад будуть мати рідкісну щасливу нагоду відвідати свята інших рідновірських громад, щоб порівняти "сценарії" свят і познайомися особисто і очно. "Переважить" календар тієї громади, яка узгодить його з сьогодніщнім Природним Колом України!
Необхідно усвідомити, що життя в місті ніколи не буде тотожним до життя в селі. Та й у 9 столітті Київ був - ВЕЛИКИМ СЕЛОМ або СЕЛИЩЕМ. Тому календарі могли бути загальними (єдиними) як для села так і для міста-містечка. Того стану речей вже не вдасться повернути. Отже творіть НОВИЙ КАЛЕНДАР, який би відповідав сучасному природному стану в Україні, а не Узбекистану...
"На Узбекистан ЗАДИВЛЯЙТЕСЬ, але свій розум повинні мати, що Українські Свята відзначити!!!"
І не шукайте зайвих (до того ж дрібних) причин для суперечок....