|
Шановна пані Зоряно, прочитав Вашу статтю. Питання які Ви ставите є дійсно важливими для складання і узгодження рідновірських календарів. Висловлю деякі свої міркування стосовно деяких тез, котрі виголошені у статті.
Перебуваючи в рідновірському русі з середини 90-х років досить добре пам’ятаю, як і ким творилися деякі Свята і їх календарні дати. Нажаль, часто траплялося так, що якась дієва людина стверджувала і широко розрекламовувала свою думку, намагаючись бути першою (немов би застовбивши територію), а до її думки приставали інші рідновіри, не піддаючи проголошені твердження логічному аналізу, переписуючи першопроголошене кимось твердження один у одного як вже усталену істину, яка начебто дійшла до нас із глибини віків.
Тому давайте розглянемо деякі, здавалося б устійнені речі неупереджено, бо устійнилися вони, часто, не більш як 17 років тому. Бо дійсно, «зверху» у чистому вигляді нам нічого не дано, все що нам дається від Богів ми викладаємо у межах свого світобачення, відчуттів, освіти, та інших чинників, через те, деякі твердження виявляються зовсім нелогічними.
Наприклад, деякі мої побратими по РУНВірі ще в 90-х роках пояснювали значення слова «Великдень» таким чином, що мовляв, 21-го березня, на весняне рівнодення Світло перемагає Темряву і день стаю великим, тобто день стає більше ночі. Але мало хто зважав на те, що таке пояснення було зовсім нелогічним, бо 21-го березня відбувається рівнодення, тобто день і ніч врівноважують одне одного, і назву свята «Великдень» можна пояснити лише у розумінні його, як Великого Свята. Подібні силогізми трапляються і в інших випадках.
Дуже добре, що більшість рідновірів починають розуміти Великдень, саме як Сонячне Свято, відходячи з під впливу юдейського звичаю святкування Пасовера (маю на увазі врахування повного Місяця при визначені дати свята). Але враховуючи, що основні Сонячні Свята – два рівнодення і два сонцестояння, є основними енергетичними точками року, перенесення котрогось із них на неділю, тобто можливо - аж на цілих шість днів, з точки зору енергетики свята є також зовсім недоречним, і більше схоже на замасковану суто практичну доцільність, бо в неділю просто легше зібрати громаду. Стосовно енергетики дня тижня неділі, так, вона дійсно існує, але це енергетика людського суспільства, яке живе нині за семиденним тижнем, з ніякими космічними явищами недільний день не збігається. Тривалість семиденного тижня є найбільш наближеною до тривалости чверти місячного циклу, хоча з циклами Місяця вона не збігається також.
При реконструкції свята Великодня рідновірами бралося до уваги те, що наші предки християнське свято «Пасха» назвали Великоднем. Але Пасха-Великдень за східним обрядом у ХХ-ХХІ ст. буває в межах від 4-го квітня до 8-го травня за григоріянським календарем (Климишин. Календар і хронологія). Тобто Великдень відзначали (й відзначають) як свято вже розквітлої природи, і при перенесенні дати його проведення у рідновірських календарях на більш ранній весняний період можна побачити певну обрядову невідповідність.
Уважно розглянувши народну Великодню обрядовість, можна зазначити, що існує велика кількість обрядів, для виконання яких на час весняного рівнодення (21 березня) погода є ще дуже холодною, бо в деяких місцях України в певні роки на цю пору ще може лежати сніг. Маємо на увазі такі обряди як обливання водою (до речі, з відра, бо пластмасових бризкалок наші предки не мали), гойдання на гойдалках, тризни на могилках з розстелянням рушників, катання по землі крашанок, та інші. Християнська Паска, котра не має своєї постійної дати, так би мовити «сплутала карти», через що спосіб проведення Великодня-Пасхи увібрав в себе обрядовість як ранньовесняну, так і обряди, які більш притаманні до середини весни.
Отже, якщо відкинути упередження і стереотипи, які склалися вже у сьогоднішні часи відродження Рідної Віри, вважаю, що «Великоднем», «Великим Днем» найправильніше було б назвати день середини астрономічної весни (це 5-6 травня за гр. календ), якому у річному Колі протилежно має стояти свято Великої Ночі – середина осени, яке збереглося у наших родичів кельтів, синів богині Дани, як вони себе називали. Припускаю, що Лев Силенко, встановлюючи дату Великодня Світла Дажбожого 14-го квітня, керувався міркуваннями про значення Свята саме як дня середини весни, помилково маючи на увазі не астрономічну, а календарну весну за григоріянським календарем. Це підтверджується також тим, що початок Нового Року Л.Силенко пов’язує з Благовіщеням (25.03. за юл. календ. і 07.04. за гр. календ.), але тут же, в Мага Вірі, а згодом і в «Священній Книзі Обрядів» встановлює дату свята «Новий Рік. Благовіщення» на 1-ше березня, не зазначивши, однак, з якого календарного стилю ця дата.
Вважаю, що на весняне рівнодення слід відзначати свято Новоліття (не слід плутати з Новим Роком, бо Новий Рік природніше розпочинати з того дня, коли Боги дають нам нове Коло року, тобто з Коляди. Коляда – коло дається). До речі, християнське свято Благовіщеня, яке має постійну дату (25-те березня за юліянським календарем) тобто з початку свого впровадження було поставлене якнайближче до весняного рівнодення, в деяких місцевостях люди донедавна називали «старшим за Великодня» (В.Скуратівський «Дідух»). Також, те, що щедрівки в яких люди закликають ластівочку й обхід подвір’я з плугом на свята Маланки й Василя (13-14.01.) стосувалися раніше весняного новоліття є більш ніж очевидним.
Дуже доречно у статті згадано Свято Навруз, яке узбеки та деякі інші народи відзначають саме на весняне рівнодення. Варто також звернути увагу на те, що хоч вони і є мусульманами (а мусульмани, як відомо, користуються місячним релігійним календарем), але не намагаються починати своє прадавнє Свято Навруз з молодика чи повні, або ж переносити його на неділю, як це чомусь вперто пропонують робити деякі онуки Дажбожі, нащадки Аріїв – синів Світла.
Стосовно досліджень дії місяця. Цілком слушним є твердження про неабиякий вплив Місяця на життєдіяльність людини і всієї природи взагалі. Але нині, нажаль, ця дія проявляючись при складанні рідновірських календарів часто призводить до того, що деякі їх укладачі зміщують Свята Сонячної Сили з їх астрономічних дат, тобто з найбільших енергетичних точок проявів Сонця-Дажбога.
Віддаючи належне впливу Місяця, не слід забувати, що дія Сонця на нашу планету є просто неспівмірно більшою, аніж дія Місяця, що місячне світло є лише відображенням Сонця. Тому зміщення свят Сонячної Сили на догоду положенням Місяця є подібним до того, як би людина звертаючись до співбесідника, повернулася б до його спиною і розмовляла б з його ж відображенням у дзеркалі. Не забуваймо, що шлях до Світла і правди завжди прямий, а звивиста доріжка часто заводить на манівці. Хоча в житті часто буває, що люди, блукаючи у пітьмі не помічають світла у вікні рідного дому і кидаються на болотяні вогники, які спалахують і гаснуть то тут то там.
Вважаю, що Сонячні Свята слід відзначати у відповідні дні проявів Сили Сонця (рівнодення, сонцестояння та проміжні точки), враховуючи при тому, що положення Місяця вносить певне забарвлення до прояву Сонячної Сили. А Місячні ж свята, відповідно, треба відзначати у певні дні за певним положенням Місяця (молодик, повня, тощо) враховуючи, що дія Сонячної Сили тієї чи іншої пори року також вносять свої відмінності до прояву дії Місяця. Саме у цьому й можливе одночасне врахування дії Сонця й Місяця і ї правильне вшанування їх сутностей.
Мирослав Зуєнко. «Арійський Шлях».
 |
Дослідження 
"Викликала вчителька родителів Богданчика до школи і скаржиться: "Усі діти - як діти: Яринка запропонувала на вікна вчепити вишиті фіканки, Володик - вирізбленного столика для крейди і ганчірок для витирання дошки, Світолюба - квіти на підвіконня, а Ваш Богданко - НАМАЛЮВАТИ ЧЕРЕЗ УСЮ СТЕЛЮ ЖОВТУ РИСКУ, як символ Сонця-Дажбога. Ну це збиткування якесь!.."
Батько уважно подивився на стелю і задумливо зауважив: "Так дурниця якась виходить... Але, якщо Вам не подобається жовта риска, то можна ПРОВЕСТИ ЧЕРВОНУ РИСКУ"...
А тепер серйозно! Якщо весняне рівнодення стається приблизно 18-19 березня за теперішнім державним (глобалістичним) календарем, то відзначати Великдень треба з 18 на 19 березня із Всенощною (з піснями, іграми, шутками, танцями і братчиною), щоб зранку зустріти схід Бога-Сонця! Для чого вигадувати інші дні і дати і шукати їм "нерозумні" виправдання?
Тепер про назву свята.
В році не буває такого дня (доби), коли ніч і день (або день і ніч) мають однакову кількість годин і хвилин. Якщо в переддень свята Ніч на кілька хвилин більша, то наступного дня День буде на кілька хвилин більшим за Ніч. Тому цей День і прийнято було називати Великим Днем, або Великоднем!!! "Великодніми" могли називатися усі дні до осіннього рівнодення, доки Ніч не переважить (а назва "рівнодення" - це умовна назва)
Забудьте про чужоземні звичаї і світоглядні уявлення. Святкуйте Свята Сонця в Його Дні, а Свята Місяців - в Його Дні (принаймні Дні його "народження")...
Найголовніше, знати: для чого святкувати...