 Тарас Григорович Шевченко…
Він прожив дуже мало - лише 47 років. З них 34 роки провів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і понад 10 років - у найжорсткіших умовах заслання. А решту - 13 "вільних" років перебував під невсипущим наглядом московських жандармів.
Вже 150 років пройшло як перестало битися серце цього Великого Українця.
Чи виконали Заповіт Його нащадки, що прийшли у життя Українцями на цю землю?
А ми дивились та мовчали
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби!
В раї пекло розвели.
Всі оглухли, похилились
В кайданах... байдуже…
А тим часом перевертні
нехай підростають
Кайданами міняються,
правдою торгують
За шмат гнилої ковбаси
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану сорочку знімати…
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Байстрюки Єкатерини Сараною сіли.
Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських...
...Добра не жди,
Не жди сподіваної волі –
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру –
Та й заходиться вже будить.
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Поховайте та вставайте
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.
Заговорять і Дніпро, і гори!
І потече сторіками кров у синє море.
Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Влада в Україні за ці більш ніж 200 років проходить ротацію назв - то царська, то московська червоно-кровава, і вже на ніби-то вільній Україні – нові царі... Всіх їх єднає реальні кроки по експансії Московії в Україні, винищенню народу України і маніпуляції її Землею, самобутньою назвою Русь.
Як же ви, нащадки, відзвітуєтесь перед священною цією могилою?
10 березня 2011 року минуло 150 років від дня смерті, а 22 травня 2011 року - від дня перепоховання генія українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.
9 березня 2014 року відзначатиметься 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. У зв’язку з цим Рада Міжпарламентської Асамблеї держав — учасників Співдружності Незалежних Держав звернулася до Ради голів держав СНД про оголошення 2014 року роком творчої спадщини Шевченка в СНД.
А що ж робить влада, яка існує для того, щоб дбати за народ і нашу державу Україна, за яку караючись, мучився, але не каявся в надії на його Щастя і Волю Тарас Шевченко?
Вчитаймося в ПОСТАНОВУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" Про відзначення 150-річчя від дня смерті та дня перепоховання Тараса Григоровича Шевченка або в УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Віктор ЮЩЕНКО 27 січня 2010 року № 72/2010 "Про заходи, присвячені 150-й річниці від дня смерті Т.Г. Шевченка та перепоховання його в Україні"
Заплановано серед іншого( видача марки, карбування монети тощо):
- "завершення реставрації інтер'єрів Успенського (Георгіївського) собору у місті Каневі та благоустрою прилеглої до собору території";
- "проведення робіт з облаштування автомобільної дороги від Успенського (Георгіївського) собору до підніжжя Тарасової гори"...
І ще - будівництво вертолітного майданчика в селі Пекарі Канівського району Черкаської області (де проживає 463 жителів (пенсіонерів - 219, дітей до 18 років- 39) з пасажирським терміналом ...за майже 90 млн грн, або викидаються десятки мільйонів гривень на євро-ремонт музею, роблячи його безликим, нехтуючи проектом Василя Кричевського...
А ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ розпорядилась:
• завершити у м.Канів будівництво туристичного центру «Авто-ріка» з терміналом та реконструкцією приплаву;
• забезпечити реконструкцію автомобільної дороги від підніжжя Тарасової гори до с.Пекарі Канівського району;
• провести упорядження прилеглої до Успенського (Георгіївського) собору території у Каневі;
• провести у м.Каневі молебень в Успенському Соборі 22 травня;
І це - вшановуючи 150 річницю смерті того, без кого, можливо, Україна б не інувала!
Чи був адептом Московського патріархату Т. Г.Шевченко?
Якщо вже вимірювати подію очима християнина- то яка церква має вшановувати Т.Шевченка?
Звісно, українська церква- це очевидно для всіх, хто є християнином-українцем. Панахиду, яку заплановано провести представниками Московського Патріархату - більшість з них може розцінювати, як наруга над Великим Кобзарем. Ця організація освячувала царизм і систему гноблення українського народу, а також і Т. Г.Шевченка.
За Української Народної Республіки в храмі правила автокефальна церква. Богослужіння велось українською мовою. У 1993 році були завершені реставраційні роботи і відреставрований собор був переданий релігійній громаді Української Православної Церкви Адреса: м. Канів, вул. Леніна, 62.
Нині Успенський Собор належить Московському патріархату.- який до сьогодні проклинає Мазепу, а "традиционные конфессии Российской Федерации, и ядерный щит России являются теми составляющими, которые укрепляют российскую государственность, создают необходимые предпосылки для обеспечения внутренней и внешней безопасности страны".
Чи був Т.Г.Шевченко християнином?
Чи хтось чує, наприклад, Олега Кушніра - де у його відкритому листі говориться: "То навіщо ж Тарасу церква? Щоб у ній проповідувати те, у що він не вірив? Якщо ж Ви вважаєте, що це нормально – у церкві говорити одне, а за її порогом – інше, то хто ж Ви тоді? І найголовніше – про «Заповіт» Шевченка. Чи буде він звучати у «Тарасовій» церкві? Звичайно, ні, бо заклик «...кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте» ніяк не узгоджується з християнськими настановами підставляти праву щоку, коли б’ють у ліву. Чи виконали ми Заповіт нашого Пророка? "
Або, напр., читайте те, що пише Рідна Іващенко: " Треба знати ще одне. Тарас Шевченко був Пророком і співцем не тільки громадського життя українців. Своїм всевидючим оком він зазирнув в таїну душі землі Української, в таїну Всесвіту. Він збагнув: є на світі Вища Сила, Вищий Розум, та тільки не ті, не в тому образі чужинському, що у церквах проповідується заганяючи українську вільну душу до вічного рабства. Хіба можна його вічно живі слова, його поезію – римовану душу Пророка – вганяти в рамки християнства? Того християнства, яке так ненавидить усе живе і прекрасне, усе сповнене природнім духом. Кожний рядок Шевченка – це розмова з природою, уособлення її з душею окремої людини і цілого народу, це віра у надприродні сили, в які вірили наші далекі предки-язичники. Це розмова з Богом, як з порадником, а не страх перед біблійним карателем – так поводилися і наші предки, бо Бог був захисником, радником, співучасником, а не злим генієм, що нізащо поб’є та й втопить у крові невинні душі.Бачив і розумів чужинську сутність принесених єреями святих і їхнього бога Саваота:
А ти, всевидящеє око!
Чи ти дивилося з висока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих,
Як мордували, розпинали і вішали.
А ти не знало?
І ти дивилося на них і не осліпло.
Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко?
Ти спиш в кивоті.
Ні, не був Шевченко безбожником-єретиком для свого народу і не є він ним і тепер... Адже читаючи його, бачимо: Бог був у душі нашого Пророка і говорив до нього, і знав Шевченко Його, і нам передав свої знання про Нього.
… Не хрестись,
І не кленись, і не молись
Нікому в світі! Збрешуть люде.
І візантійський Саваоф Одурить!
Не одурить Бог…
І хоч зараз йому ставляться хрести і церкви (бо немає у Саваотових служителів сили знищити, загасити полум’я Української душі), знаємо, що буде далі. Сам Пророк нам це передбачив.
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
… Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленими піч топити.
А кропилом будем брате,
Нову хату вимітати!"
Цими словами неоднозначно Т.Г.Шевченко дав нам розуміти його позицію відносно церкви.
21-22 травня відбудеться вшанування Т.Г.Шевченка у Каневі на Тарасовій Горі у день його перепоховання.
Чи прийдуть вдячні нащадки своїми Душами запалити Світло над його Могилою?
До теми:
 |
Дослідження 
