Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

В цьому розділі обговорюються питання світогляду Українців-Русинів, відповідності сучасним уявленням та проявлення його як віра, реліігія, конфесія.

Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення Світодар » 16 січня 2009, 05:03

Духовний пошук сучасної людини слов’янського походження, як і будь-якої іншої людини, потребує великого обсягу знань, котрі мають стати твердим підмурівком Віри-відання сучасного визнавця природніх релігій. Адже слов’янин, котрий бажає відчути свою причетність до Віри пращурів, наштовхується у своєму прагненні пізнання якнайменше на три перепони.

Перша з них, і трохи не найголовніша – це бажання мати Книгу (або Священні Писання), в яких записані раз і назавжди всі абсолютні істини. Друга – обмаль достовірних відомостей про Богів, третя – відсутність у Яві духовних вчителів належного рівня, котрі могли б донести подібні знання до особи, котра їх потребує.

У слов’янизмі, тобто сучасному духовному комплексі споріднених кровно народів Європи, умовно означеному нами так за аналогією з індуїзмом, та іншими національними релігійними спільнотами, чільне місце має український напрямок відродження та розвитку природньої релігії. Однак, для багатьох осіб, котрі прагнуть відання – тобто знань, необхідних для подальшого духовного поступу, весь цей інформативний пласт дає відповідь на питання скоріш зовнішнього, але не внутрішнього поступу.

У своїй праці ми хочемо виявити основні питання котрі постають перед визнавцями сучасного слов’янизму, та ті «камені спотикання», об які весь час набиває ґулі шукач езотеричних знань, і запропонувати можливий напрямок шляху. Одразу наголосимо, що ми не будемо називати себе спадковими відунами, що мають дідусів, які заколисували нас у дитинстві читанням Ріґведи. Нашими духовними вчителями є книги, власний розум, життєва мудрість старших родичів і Божа Сила, котра дає можливість доторкнутися до неосяжного.

Проблеми слов’янського рідновірства в Україні та шляхи їх духовного вирішення.

Питання перше. Поняття про Всевишнього.
Протягом ось уже вісьмох десятків літ, починаючи від першого українського рідновіра-езотерика новітньої доби Володимира Шаяна, визнавці слов’янизму різних напрямків намагаються довести собі й іншим, що генотеїстичний світогляд є вищим за політеїстичний. Ті ж з рідновірів, котрі вважають себе політеїстами, намагаються вирішити проблему, яке Божество, чи групу Божеств вважати найголовнішим.

Лев Силенко вирішив цю проблему радикальним шляхом, об’єднавши в одному Божестві Абсолют, енергетичні прояви Абсолюту та Прародителя слов’янського світу. Створена ним РУНВіра спирається на досвід сучасного індуїзму, в якому поняття Всевишнього Бога відходить на задній план, а натомість вішнуїтами та шиваїтами вшановується улюблене Божество, котре є і Всесвітом, і Творцем, і Силою Творення одночасно.

Всі ці богословські суперечки мають під собою набагато глибше підґрунтя, аніж просте визначення Божественної ієрархії. Власне кажучи, на тлі слов’янського рідновірства продовжується вічна, як світ, суперечка про Образ Бога та Його Ім’я.

а) Божественний Образ та Богорівний Дух
«Крішна – Верховний Бог-Особа», читаємо ми на обкладинці красивої книги. Під цим багатозначним написом гарненький темношкірий юнак з гірляндою із квітів на шиї обіймає не менш гарнесеньку дівчину.

«Вищий об’єкт пізнання – Крішна, Бог-Особа», - читаємо ми в «Шрімад Бгаґаваттам», одній зі священних книг вішнуїзму. А в наступних текстах говориться, що «Господь в формі Наддуші пронизує все, і тому він здається багатопроявним, хоча Він – єдиний Абсолют».

Наведені вище висловлювання не протирічать одне одному, принаймні на погляд багатьох ведійських філософських шкіл. Однак, послідовники вішнуїзму легше сприймають поклоніння особистісному людиноподібному Божеству, аніж філософські розумування про єдність та багатопроявність.

Антропоморфізація Верховного Божества якраз і є основною причиною багатьох релігійних негараздів людства з прадавніх часів. І не лише тому, що кожна людина схильна уявляти Верховний Божественний образ схожим на свого одноплемінника, який потенційно може бути ворожим сусідньому племені. Езотеричні наслідки такої підміни набагато небезпечніші – в колективній підсвідомості роду (народу) поняття Всевишнього Бога підмінюється в кращому разі – егрегором роду, в гіршому разі – плодом колективної творчости фахівців з зомбування.

В Упанішадах приводиться наступне означення Всевишнього:
«Те, що не підвладне зору, слуху та розумінню називається безкінечною реальністю». Всевишній для визнавців Ведизму це «те, перед чим зупиняється і слово і думка».

Деякі з українських визнавців природньої релігії вважають, що «Особисте буття є вище буття. Все, що не має особистого буття, є буттям недосконалим і несамостійним. У своїй низькій формі неособисте буття є річ. Особа завжди оригінальна, і все, що походить від неї, носить її особливий дух. Особа здатна з’єднуватися з іншими особами для взаємопроникнення, взаємного заповнення». І далі, як висновок – «…Всевишній, як найвища і найбільша особа, складається з менших осіб – Рідних Богів» (Богумир Миколаїв, «Відичне Православ’я – наш шлях до Бога»).

В «Ішо-упанішаді» говориться про те, що Сила Всевишнього пронизує собою всі речі у Всесвіті. Власне, жодна річ, за ведійськими поняттями не є неживою, або недосконалою, бо вона несе в собі частинку Абсолюту. Багато світових енергій не є особистісними, однак їхня дія, і їхнє з’єднання змінюють обличчя світу. Але не кожна істота, котра усвідомлює себе, є особистістю.

Новітні слов’янські езотерики, в більшості своїй, у своєму розумінні Абсолюту йдуть за Бгаґавадгітою, в якій говориться: «Я (Всевишній) в Своїй непроявленій формі пронизую весь всесвіт. Всі істоти перебувають в мені, але Я – не в них». Тобто, стверджується, що людина здатна сприймати Божественну Енергію лише ззовні, як окремо, так і через енергетичні сутньости, котрі опікуються даним родом, або місцевістю. В найбільш «особистісних» релігійних концепціях, таких як юдаїзм, або християнство, таке поняття, як «Дух всередині душі людини» взагалі відсутнє. Решта ж світу для них – «бездушні істоти». Творці «слов’янського езотеризму» займають тут проміжне положення – «у рослин та тварин Дух в зародковій формі, і лише у людини він божественний» («Відичне Православ’я – наш шлях до Бога»).

Нерозуміння самого поняття «Дух» приводить до проголошення можливості людини вдосконалювати Душу, Дух і тіло. «Без спілкування з Всевишнім, - говориться в згаданій вище праці, - Дух людини не здатний знайти справжні критерії для визначення вищих цінностей. Це стається тому, що тільки Предвічний Бог, який сам є абсолютним благом, істиною і красою, може вірно вказати рішення людині».

В чому помилковість згаданого вище твердження? Не в недосконалому знанні термінології та основних постулатів ведійських школ. Нагадаємо, що особистісне поняття про Всевишнього, занесене в наші краї крішнаїтами, знаходиться все-таки на периферії ведичної філософської думки. Мудреці-ведисти говорили, що всі «Упанішади» можна вмістити в одну фразу: «Тат твам асі» - «Ти є Тим». Тобто, людина є від самого початку носієм Божественного Духу. «Той, хто живе всередині всіх істот, але не окремо від них… той, хто керує всіма істотами зсередини – Твій Дух, внутрішній Повелитель, Незнищенний… Він – Князь світу, Він – Володар Всесвіту, Він – мій Дух…»

Усвідомлення ж того, що кожна жива істота взагалі, а людина – зокрема є носієм Божественного Духу, спонукає до самовдосконалення і до самопізнання. Щоб «пробитися» до божественного джерела всередині душі, і визволити його силу, езотерик мусить виконати титанічну роботу над собою.

Саме це і відлякує від подібного розуміння Всевишнього прихильників особистісного розуміння Бога, котрий уявляється їм або суворим татком з різкою, або танцюючим юнаком, котрий «обирає» улюбленців невідомо за якими показниками. Замість того, щоб звернутися духовним поглядом вглиб своєї душі і розпочати вдосконалення, на яке часто мало одного життя, деякі початківці хочуть «всього й одразу» за чим і звертаються молитовно до найвищого Абсолюту, а задля збільшення свого впливу та посилення своєї значущости йдуть навіть на одурення співгромадян, запевняючи, що відомості про Абсолютну Істину дісталися їм у спадок від тата-волхва, або від доброго знайомця, котрий за сумісництвом працював тибетським гуру. Однак, повторюючи відомий приклад, що «коли хтось вперше сідає за кермо, але запевняє всіх, що вміє водити, він може розбити машину» додамо, що разом з «машиною», тобто матеріяльним благополуччям, можна втратити й благополуччя духовне, тобто замулити собі, принаймні в цьому житті, доступ до Божественної Сутньости Духу.

Висновки:
«Шукайте всередині себе істинне джерело сили, віддайте себе під його руку і дайте йому вільно проявитися – словом підкоріться керуючій силі Духу. Коли людина в достатній мірі звільнилася від пут невігластва, що обмежували її, і досягла того, що світло Духу може розливатися вільно по її душі, зустрічаючи лише найменший опір, тоді Дух буде діяти для неї, працювати задля неї, навчати її. Людина, якою керує Дух, яка визнає існування істинного «Я» і довіряє Йому, може жити віддалік від суєти та боротьби зовнішнього світу. Це не означає, що вона має втекти від світу (тому, що така втеча найчастіше є боягузством), навпаки, вона здатна заняти гідне місце на великій арені життя, робити тут свою справу, і робити її як належить, однак відчувати повсякчасно, що, хоча вона й живе у світі, але не є часткою цього світу. Вона може духовно стояти на узбіччі і дивитись спокійно і смутно на борню і тіла, і душі.»
Рамачарака

Медитуйте на Дух, як на кохану…
Упанішади
Спроби дістатися до сили Всевишнього ззовні, а не зсередини, тобто не через очищення шляху до власного духу, може привести до того, що зі всеосяжного Божества, який має в собі і Світлі і Темні енергії, на заклик необережного шукача істини може відгукнутися не світла сила, а щось більше співзвучне не очищеній від намулу підсвідомого зла душі.


б) Ім’я Всевишнього
Зазначимо спершу, що дати ім’я тому, чого людина не здатна вповні осягнути своїм розумом є справою досить умовною. Навіть Свідки Ієгови коли розповідають про «справжнє» ім’я Бога, потім самі пояснюють слово «Ієгова», як скорочене словосполучення «Той, що є» єврейською мовою, котре «ім’ям» назвати досить важко.

В українському слов’янизмі, на даному етапі, найбільш використовуються принаймні три імені Абсолюту. Це Сварог, Дажбог та Род Всевишній. Оскільки спроби назвати «неназивне» все одно будуть продовжуватися і надалі, варто згадати про передісторію і підстави для вживання теперішніх імен Всевишнього, котрі використовують різні рідновірські напрямки.

Означив Абсолют як Сварога український містик та езотерик Володимир Шаян, спираючись в своїх дослідженнях на «Велесову Книгу», та згадки про Бога-Сварога в християнських джерелах. Оскільки В.Шаян за фахом був санскритологом, то він першим і звернув увагу на подібність імені цього Божества санскритському слову, котре означає «Небо».

В «Іпатієвому Літописі» читаємо, що «по Сварозі царствовав син його, іменем Сонце, його же наричють Дажьбог». Згідно з цим самим Літописом, Сварожичем називали також Бога Вогню.

«Велесова Книга» згадує Сварога трохи не найпершим в довгому переліку Богів. На дощечці 11-а це Божество описане якщо і не як Абсолют, то, принаймні, як Його найперший прояв.

«Хвалимо Сварога, Діда Божого, який тому роду Божеському є началом, і всенькому роду криниця вічна, яка витікає влітку від джерела свого і взимку ніколи не замерзає. А тієї Води Живущої п’ючи, живемо, допоки не прийдемо, як і все, до Нього, і прибудемо до Лук Його Райських»

З цих слів витікає, що Сварог є родоначальником Богів і господарем «райських лук», на яких вочевидь відпочивають перед перевтіленням праведні душі. Оскільки в «Іпатієвому Літописі» Сварога порівнюють з Гефестом, то його означають ще як Бога-коваля, або Бога-ремісника. Так, в праці «Матір-Лада» російського дослідника язичництва Д. Дудка, Сварога порівнюють з Тваштаром, ведійським Богом-ковалем, котрий зробив для Індри громову палицю, або з Вішвакарманом, котрий викував небо. Сварог, нібито, подарував людям ковальські кліщі та плуга.

Відомості з «Іпатієвого Літопису» перетікають з однієї рідновірської праці до іншої. Однак, літописець перекладав «Візантійський хронограф», в якому йдеться про Гефеста і його сина Геліоса. Будь-який знавець давньогрецької міфології може сказати, що Геліос-Сонце ніколи не був сином Гефеста, напевне в «Хронографі» вже була помилка. Літописець переклав імена Богів як Сварог і Дажбог… Подальший «зіпсутий телефон»? В усякому разі, згідно Велесової Книги, Сварог є набагато могутнішим за покровителя ремесел. Чеські літописні джерела (за Б.А. Рибаковим) подають його зв’язок з зодіакальним колом, тобто Сварог є покровителем сузір’їв.

Покровитель сузір’їв очевидно зайняв місце ще давнішого арійського Божества Дія, Батька-Неба, котрий згадується в Ведах. Проводячи саме такі паралелі, дослідник О.П. Знойко порівнює Сварога не з грецьким Гефестом, а з Кроносом, Богом Часу і сином Урану, Батька-Неба. («Міфи Київської землі та події стародавні»).

Ім’я Сварога в якості Всевишнього в Українському Рідновірстві почали використовувати послідовники вчення Володимира Шаяна, на чолі з Волхвинею Зореславою, приблизно з 2001 року. Перед тим, Бога над богами було означено як Род, а Сварога – як Бога Небесного Вогню і зодіакальних сузір’їв. (Г. Лозко «Українське Язичництво» 1994 р.). У виданому 2001 року «Волховнику» Всеєднаючим Верховним Прабогом є Сварог. Г. Лозко (Волхвиня Зореслава) означає Сварога ще як Верховного Бога Всесвіту. На нашу думку, якщо вже мова йдеться про Абсолют, то визначення «Всеєднаючий Прабог» є правильнішим, однак слово «Верховний Бог» недоречне в жодному з випадків. Всеохоплюючий Прабог – Всевишній не може бути верхівкою сходоверші: Він набагато вищий від самого поняття ієрархії. Однак в книзі «Коло Свароже», виданої 2005 року, Г. Лозко знову дослівно цитує власні слова з «Українського Язичництва» про Рода, як Бога над Богами і Творця Всесвіту… Схоже, що точне визначення або не турбує пані Зореславу, або вона дотримується обережности в стосунках з могутніми силами, бо єдина згадка про Рід та Рожаниць в укладеному нею «Волховнику» стосується до ім’янареченя дитини і є швидше звертанням до родового егрегору.

Концепцію слов’янського богорозуміння, в якому Всевишній, подібно Вішну або Шиві одноосібно розташувався на всіх щаблях розвитку буття, розробив один з учнів Володимира Шаяна Лев Силенко. Хоча саме розуміння Всевишнього у Силенка є глибоко ведійським, але ім’я «Дажбог», яким він означив Абсолют, у слов’ян стосувалося до Бога Сонця. Одначе Л.Силенко дав імені «Дажбог» нове тлумачення: (Да) - Датель, (Бгу) – Буття, Да Бгу (Датель Буття) – Дажбог. («Мага Віра» 3:23).

«Дажбоже мій, світ не мав початку, і світ не матиме кінця, світ був, світ є, і світ вічно буде. Бо Дух стає Речовиною, бо Речовина стає Духом, бо Ніщо є Щось, бо Щось є Ніщо. І вірю я, Дажбоже мій, що Ти є Володарем несвідомого і свідомого Буття. Ти є єдиносущим Творцем світів, які не мають початку і не матимуть кінця – світи вічно зникають, і світи вічно виникають, і я відчуваю Тебе в душі моїй, бо Ти є першоосновою тілесного і духовного починання народу мого…»

«Дажбоже мій, Ти – Світло, я – Твій промінь, і я живу в тобі, як промінь в Сонці, і Ти живеш в мені, як Сонце в промені».

«Дажбоже мій, Ти Святий Дух народу мого, в Тобі життя, в Тобі сила, в Тобі розум і любов народу мого…» (Лев Силенко. «Мага Віра»)

Отже, Дажбог у вченні Силенка є одночасно Всевишнім, Його творчою силою та егрегором українського народу. Подібне розуміння Бога мають вайшнави та шиваїти в індуїзмі за одним маленьким винятком – замість Бога родового егрегору вони визнають особистого Бога - рятівника-друга-опікуна. За Силенком, безкорисливе служіння Богу є одночасно служінням Покровителю роду-народу, а отже – й українському народу взагалі.

Бог Род (Рід) в українській рідновірській літературі згадується значно менше, аніж в російських. До недавніх часів вшанування Абсолюту під цією назвою було більш розповсюджене в Росії, аніж на наших теренах. Зазначимо, що у «Велесовій Книзі» Род згадується два рази, і обидва рази не окремо, а разом з Рожаницями: «Роду Рожаниць…джерело» (д-15-А) і «Роду Рожаниць імена» (д-28), в більшості випадків так само є і в християнських джерелах. У християнській літературі згадок про Бога на ймення Рід доволі багато. І згадується він так само разом із Рожаницями. У «Сповідальних питаннях» є згадка про Рід та Рожаниць, згадується також, що їм на пожертву крають хліб, і сир, і мед. «Слово про ідолів», датоване 12-м століттям, також згадує, що «словєнє почали трапезу ставити Роду і Рожаницям, перш, ніж Перуну, Богу їхньому». В «Слові Ісаї Пророка» Рода та Рожаниць порівнюють з Божествами врожаю Близького Сходу, які «були могутні», «їздили на хмарах» і з’являлися у супроводі двох супутниць-дружин.

В. Скуратівський, видатний народознавець сучасности, вважав Рода Богом врожаю, а також специфічно селянським Божеством, на відміну від войовничого Перуна.

На нашу думку Род і Рожаниці є одними з духовних сутьностей життєвої Божої Сили, котра пронизує всі істоти, відповідно в її чоловічому і жіночому проявах. Опікуються Род і Рожаниці народженням і життям у світі явному.

Б.А. Рибаков в своєму «Язичництві давніх слов’ян» на основі своїх досліджень робить інші висновки:
«Рід є творцем Всесвіту…
Рід вдихає в людей життя ( життєву силу)
Рід є Богом неба та дощу
Рід покровитель земної води
Рід покровитель вогню
Рід зв’язаний з підземним «навським» вогнем
Сакральний колір Роду – «рдяний, червоний»

Рибаков вважає, що Рід є тотожним Світовиду, приводячи на доказ цього композицію так званого «Збручського ідола», котрий вважається зображенням Світовида. Російський дослідник Д. Дудко в книзі «Матір-Лада» стверджує, що Збручський Образ є Образом Роду. «Чотири грані – чотири боки світу, три яруси – три вертикальних світи. Верхній ярус – світ Богів, другий – світ людей, третій – підземний світ. Увінчаний Образ княжою шапкою – ознакою влади».

У рідновірському богознавстві одним з перших згадав Бога Рода Доброслав (О.О.Добровольський), патріарх російського язичництва. Род у нього «великий і непізнаний, є животворним віянням-диханням, що зв’язує зсередини воєдино всю природу». В. Казаков в книзі «Світ слов’янських Богів» порівнює Рода з ведійськими Рудрою та Брахмою, і означає його як Творця Всесвіту, батька Сварога та Лади.

Як було вже сказано вище, Рода, як Прабога згадувала Г. Лозко в своїх працях. Однак справжній культ Рода Всевишнього розвинувся в Україні з постанням у 2003 році Родового Вогнища Рідної Православної Віри (РВ РПВ).

«Усе Родом об’єднане і в Роді перебуває, Боги прийшли з Роду і Родом утримані є, а люди – суть рід божеський в Яві». («З Богами у Триглаві», Карб відання Світотворення). Род (саме Род, а не Рід) є єдиним та багатопроявним, виявляє себе як Особа, Найвища Досконалість та джерело світової енергії – Світла Рода. Цікавою є думка, висловлена у «Відичному Православ’ї», що Світло Рода проходить через інші Божественні Сутньости, прояви Роду, котрі і розподіляють цю силу «поміж метагалактиками, галактиками, зоряними системами, планетами, духами народу і конкретними людьми». Ці «конкретні люди» є провідниками Світла Рода (божественної енергії). Світова енергія входить в певну особу під час посвяти, а духовне світло – під час ім’янаречення.

На даний час суперечки про те, як називати Абсолют, трохи пригасли. Але це не означає, що вони не можуть виникнути знову. Слов’янизм, як і решта природніх релігій є багатоваріантним, і його визнавцям доведеться відповідати на питання звиклих до закостенілих формулювань осіб. Одним з цих питань може стати визначення імені Всевишнього.

Висновки:
«Істина одна, але люди називають її різними іменами»
Ріґведа

Уривки істини, які трапляються нам в людських віруваннях та замкнених системах, є лише відображенням сонця Істини, котре знаходиться високо в небі, але відбивається на землі в калюжі води. Пам’ятайте про це, і шукайте сонця. Але вивчайте і відображення, хоча б для того, щоб ви могли відрізнити Істину від її відбитку. Так вчать відаючі.
Рамачарака

Вважаємо що, на означення Абсолюту якнайперше варто вживати такі імена Всевишнього: «Див», яке можна тлумачити у значенні первісного джерела Буття (наддуху і надматерії), загадкового, невідомого, ДИВного, а також ім’я «Дій» у значенні першопоштовху і першопричини Буття. Ці імена є спільними зі словом «Део» (латин.) і «Тео» (грецьк.), котрі перекладається як «Бог». Словом «Деви» (на санскриті) називають також Богів в індуїзмі. Тобто найвищу, недосяжну, неназивну безособову сутність можемо означити також словами «Бог», «Див», «Дій», або такими Його якостями, як «Всевишній» та іншими.

Узагальнюючи обидва підрозділи першого питання, варто ще раз нагадати про небезпеку для людини прямого молитовного, а не медитативного звертання до Абсолюту, котрий поєднує в собі і Білобога, і Чорнобога. Енергії Світла і Тьми мають однакову силу, але задля сприйняття сили Білобога потрібно духовно працювати над собою все життя, йдучи довгим шляхом самовдосконалення. Чорнобожа ж сила з’являється на перший же поклик, і дуже часто – під виглядом сили Світла. Найменша темна пляма в душі людини притягує в першу чергу саме сили Тьми, які езотерик-початківець радо прийме за сили Світла, бо вони будуть лестити його самолюбству та духовним лінощам. Сила ця може дати окремій людині, або цілій групі людей «все і одразу», однак платити за тимчасові успіхи доведеться стократно, і розплата може бути тяжкою.

. . .


Повний текст статті можна переглянути на сайті vinec.org.ua за адресою:
http://vinec/doslidgennya/118-ridnovirstvo


Мирослав і Мирослава
громада «Арійський Шлях»
м. Запоріжжя.
Аватар користувача
Світодар
 
Повідомлення: 3
З нами з: 12 січня 2009, 21:12

Re: Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення Богдан Сиверів » 18 січня 2009, 15:12

Дуже цікава, грунтовна стаття. Але хочу обговорити певні питання.
Найперше, Род не міг згадуватись в однині в наших джерелах. Адже ті джерела писались в час Ночі Сварожої (Калі Юги), коли людина в принципі не може збагнути єдність Бога та породженого ним Світу.
Про звернення до Вищьої сутности Бога. Дивує те, як автор по-атеїстичному розуміє Всевишнього. Род не є механічний додаток Чорнобога і Білобога, останні породжуються Родом в час розгортання Всесвіту. В Роді все владнано, в ньому немає того, що нашкодить людині, яка щиро звертається до Породителя. Безперечно, людина з чорнотою в душі виклече резонанс у Всесвіті і Всесвіт відповість і вкаже на чорноту в душі. Саме так, але світлій, совісній людині не потрібно боятися звертатись до Рода Всевишнього. Тому, заклик автора геть перевертає відичне світорозуміння з ніг на голову. Пан Зуєнко закликає не до праці над собою, не до пропрацювання своїх темних сторін, а самий легкий шлях - не говоріть з Родом Породителем. Тобто, ми грішники, все, не треба говрити з Всевишнім, говріть з його "заступниками". Як на мене це християнство навпаки, хвилювання тільки за свою душонку, за власну Карму, не більше.
Темна пляма на душі людини притягує до себе не додаткову темноту, а промінь Світло. Браття та що ж ми такі невідаючі? Який м'ячик на Сонці скоріше нагріється - білий чи чорний? Ото ж бо - чорний! Такий закон ПриРоди, темний колір притягує до себе сонячне проміння. Тільки це не означає, що він стає білим, ні. Це означає, що Сонечко вказує на чорноту, воно каже: "Сину (доню) задумайся над тим, що ти робиш" (в даному разі я не про м'ячик кажу, а про людину з чорнотою в душі). Ніколи Бог, Білобог чи Чорнобог не милує і не карає людину, це геть християнське світосприйняття. Тільки людина, що стала на шлях Кривди сама себе карає мукою та невіданням. Ніякого зла не існує поза нами, тільки ми можемо породити зло в середині себе. Це не прихід Чорнобога, це наше самостійне входження в Кривду. І сонечко завжди буде припікати чорноту всередині, постійно нагадуючи про Шлях Світла, яким речено йти усім Онукам Дажбожим.
Богдан Сиверів
 
Повідомлення: 10
З нами з: 18 січня 2009, 14:50

Re: Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення Доброслав » 16 березня 2009, 20:44

Богдан Сиверів пише:
...Безперечно, людина з чорнотою в душі виклече резонанс у Всесвіті і Всесвіт відповість і вкаже на чорноту в душі. Саме так, але світлій, совісній людині не потрібно боятися звертатись до Рода Всевишнього.


Хто з нині живущих є таким, Душа кого є є абсолютне Світло, і відповідає цьому у Яві, і хто бере на свою Карму відповідальність за звертання одночасно до ЧорноБога і БілоБога (можна дати ім'я цьому Род, Див чи інакше - суть це не міняє), і гарантує, що не викличе резонанс Чорноби у Всесвіті?
Доброслав
 
Повідомлення: 22
З нами з: 30 грудня 2008, 23:49
Звідки: Львів. Громада Рідної Віри "Червона Русь".

Re: Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення Доброслав » 18 березня 2009, 09:22

Шкода Вас, пане Богдане.Ви тікаєте від відповіді, бо не маєте її.
Це відома стратегія. Ваш тон на форумі є провокаційним, образливим і неприпустимим, дуже недостойним. Не кажучи вже про високу свідомість...
Чи такий тон є звичайним і вітається в РВ РПВ? Ви ж представник цієї організації, і напевне не простий.

Моє питання на яке Ви не можете відповісти, було:
Хто з нині живущих є таким, Душа кого є є абсолютне Світло, і відповідає цьому у Яві, і хто бере на свою Карму відповідальність за звертання одночасно до ЧорноБога і БілоБога (можна дати ім'я цьому Род, Див чи інакше - суть це не міняє), і гарантує, що не викличе резонанс Чорноби у Всесвіті?


Частково своїм прикладом Ви показали, що стається з людьми, коли вони звертаються до Чорнобога і Білобога одночасно. І з такою свідомістю Ви вважаєте, що молялчись одночасно і Чорнобогу і Білобогу Ви, маючи у собі стільки світла, яке тут ми побачили - не приведе в рух темні сили?
Ви подали наочний приклад, що з цього виходить.
Чи Ви не проводите таку практику, яку рекламуєте і вчите інших?

Не відповідвши мені на просте питання, , Ви в 2-х реченнях включили аж 5! безпідставних обвинувачень. Тепер Ви поставили перед собою ще і питання, на які мусите відповісти :
На основі чого Ви подаєте звинувачення:
1) "підло брешете" ( в чому виражається "брехня"?)
2) "підливаючи масла у вогонь" (в чому це виражається?)
3) "втікаючи від Чорнобога" (в чому це виражається?)
4) "в його тенета й потрапили" (в чому це виражається?)
5) і саме цікаве: "Ви точно не є людиною світлою". (звідки це Ви взяли - прямим беспосереднім чином, читаючи хроніки Акаші, чи отримали інформацію від карапатських і подіільських Волхвів?)

Тобто, хто визначає, хто світлий а хто ні?
Визначально: хто бере на свою карну і душу відповідальність, визначаючи: кому можна молитись Чорнобогу (хай вкупі, як рекламується, з Білобогом)?
- І в конкретному випадку- щодо мене?

Кожна людина є тільки людиною і має вантаж, починачи ще від (до) народження негативу.
Але для чого і що буде з тими, коли вони самі кличуть Темряву у Яву?

Тому і на частину свого питання:
Хто з нині живущих є таким, Душа кого є є абсолютне Світло..?

Частково отримав відповідь . Ви маєте "свій" шлях.
Дякую за науку.
Доброслав
 
Повідомлення: 22
З нами з: 30 грудня 2008, 23:49
Звідки: Львів. Громада Рідної Віри "Червона Русь".

Re: Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення Богдан Сиверів » 18 березня 2009, 13:02

Пане Гірак, я людина дуже не проста, це точно...
Закликати Рода Всевишнього, це прикликати зло і тьому... овва! Оце такої...
Що тут пояснювати, з чим сперечатися? Аби вести дискусію потрібно мати елементарні знання з історії релігій та філосоію релігій. Те, що ширить Зуєнко, вірніше ідеї, які він частково поширює, то звичайна двайта-веданта, вчення про роздвоєний і протиборствуючий світ, де борються Добро і Зло, Бог і Чорт (по-христиснськи). Це ушербне вчення, яке роздвоюючи світ, роздвоює людину. Двайта-веданта дуже близька з християнством, яке так само ділить Світ на Божественний та Гріховний. Цей світогляд спонукає людину не до єднання зі світом, в його багатопроявності, а до боротьби з частинами світу, до несприйняття частин Бога. Чорнобог і Білобог постали в Зуєнка як Зло і Добро. Таж збагніть, що не ділили наші Предки світ, він був і є для нас єдиним. Справді, те що відбулось в РВ РПВ це світоглядне розходження. Відійшли люди зі світоглядом страждання і болю (вони всюди бачать біль, бачать зло). Велесова книга, яка є лише дрібною крихтою Віри Предків, не знає поділу світу на Чорнобожий і Білобожий, тому ОКРЕМО їх славити не можна. ОКРЕМО, розумієте, Гірак, ОКРЕМО!!!
Повторюю, що РОд не є механічним додатком Чонобога і Білобога, це сутність вища над матеріальний світ, де означені суті проявляютья (нагадаю вам ще одне, Чорнобог і Білобог це не індивідуалізовані Божества, це кони по яким існує світ, це Творення-Білобог та Руйнування-Чорнобог, це стани в яких перебуває Всесвіт одночасно). Не можна савити одну частину Всесвіту-Бога та нехтувати іншою. Це все є Бог. Якби в нашому тілі не вмирали старі клітини та не народжувались нові, ми б загинули. Смерть і народження це необхідні умови життя. Ви намагаєтесь осквернити одну сторону Бога, назвати її злом... НЕ ІСНУЄ ЗЛА! Тільки людина шкодить собі, витворюючи неприродній світогляд.
Не слова характеризують людину, а плоди дій людині. Нагадую вам, що в жовтні 2007 року ви з Пашником спробували розвалити Родове Вогнище з метою "очищення Рідної Віри". Чого ви досягли? Ви пересварились між собою, ви тепер обзиваєте одні одних. Оце ваша правда і ваш "Білобог"? Де плоди ваших дій? А ось вони тут, на цьому форумі: купи статей де православні рідновіри поливаються багном... При тому всьому ви ще маєте нахабство писати про відстоювання єдности рідновірів. Кого ви об"єднали, та ви своє РПК не змогли вберегти від розколу...
Ви тягнетесь до високої філософії та чистих ідей. З чим пане Гірак, з софістичною критикою? Людям потрібно нести науку про життя, як цей світ вирятувати від екологічної, економічної та духовної кризи. Зараз такий час коли уже не говорити потрібно,а пропонувати. Ви ж навіть запропонувати нічого не здатні. Перегляньте сайт, 40% його присячено не конструктиву, а деструктиву і при тому всьому ще розмови про єднання?
Поєднайтесь між собою... об"єднайте Пашника, Зуєка, Піхоту, Добжанського, Боценюка, Марченка... ви ж усі щирі патріоти, так любите Україну. Чого ж ви не здатні заради неї до спільної дії? У вас, що України різні...
Те, що я не є прихильником вашої диструктивної діяльності я й не приховую. Я не прийшов сюди хвалити вашу діяльність і буду жорстко критичним.
Свою позицію по листу Зуєнка виклав в першій відповіді, яку чітку аргументував. Словоблуддя мене не цікавить, мірилом істинності є практика. За два роки вашого демаршу і поливання РВ РПВ помиями я не побачив досягнення жодних намірів які ви декларували в жовтні 2007 р. Ба більше того, ви наробили вчинків всупереч вашим деклараціям про єднання та патріотизм: розкололи РПК, не спромоглись залучити у ВУР жодне зараєстроване об"єднання рідновірів, не збудували жодного капища чи святилища, не опубулікували вірознавчих книг... скажіть ліпше, що ви зробили, покажіть плоди на які надихнув вас Білобог?
Богдан Сиверів
 
Повідомлення: 10
З нами з: 18 січня 2009, 14:50

Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення britmetle » 06 вересня 2013, 11:56

Можна сюди додати і досвід Івана Сірка цитую з відповідної теми про нього:

"В жовтні 1645 року під час війни Франції з Іспанією керував 5-тисячним козацьким корпусом в боях у Фландрії під командуванням Людовіка де Бурбона і прославились при штурмі фортеці Дюнкерка: загін Івана Сірка за одну ніч хитрістю захопив Дюнкерк – стратегічну твердиню на Північноатлантичному узбережжі Франції, за що французи встановили йому памятник край Ла-Маншу, який стоїть донині як німий докір українцям, що не шанують своїх істинних героїв."
britmetle
 
Повідомлення: 1
З нами з: 29 серпня 2013, 21:15
Звідки: russia

Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення MartinKup » 20 липня 2014, 20:04

Ну не треба, не треба... "Сільська мода" і в Росії, і Україні була така сама. А чого варта, наприклад, "зала" в українській хаті? Найбільша кімната, в котрій усі стіни увішані килимами з оленями и рушниками, обовязково стоїть ліжко з такими металевими кульками и гіркой подушок, на столі серветки... И ніхто там не жиє, це тільки щоби показати сусідям и гостям, що в хаті є така "заля". И щоб все було "багате", яскраве - ті ж золоті зуби, прикраси, яскрава косметика.
Купальник
MartinKup
 
Повідомлення: 2
З нами з: 19 липня 2014, 23:53

Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення MartinKup » 20 липня 2014, 22:56

эх, таку гарну тему загадили.. а хто таку пісеньку памятає?

Зажурились Галичанки та й на тую зміну,
Ой відходять УСуСуси десь за Україну
Хто ж нас поцілує в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Не журіться Галичанки є ще і Військові
Вони краще обіймають ніж Стрільці Січові
Ті вас поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Ой не будуть більш Військові з нами приставати
І не будуть нас Військові за стан обіймати
Ні не поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Не журіться Галичанки остались Поляки
Вони краще обіймають як ті Гайдамаки
Ті вас поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Ой не будуть вражі Ляхи з нами приставати
І не будуть вражі Ляхи за стан обіймати
Ні не поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Не журіться Галичанки бо ще є Угорці
Вони краще обіймають як Вкраїнські Хлопці
Ті вас поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Ой не будуть ті Угорці з нами приставати
І не будуть ті Угорці за стан обіймати
Ні не поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Не журіться Галичанки бо ще прийдуть Німці
Вони краще обіймають як ті Українці
Ті вас поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Ой не будуть вражі німці з нами приставати
І не будуть вражі німці за стан обіймати
Ні не поцілують в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови

Аж як ви із України вернетеся знову
І як перше знов підете з нами на розмову
Тоді вже цілуйте в уста малинові
Карі оченята чорненькії брови
Foot Fetish
MartinKup
 
Повідомлення: 2
З нами з: 19 липня 2014, 23:53

Проблеми слов’янського рідновірства в Україні

Повідомлення lavrushinlex » 21 квітня 2015, 17:41

что такое мнение словенца свидетельствует о славянском характере этих территорий, в том числе Далмации в указанный период времени.

ну и следующее не имеет прямого отношения к развитию панславизма:
lavrushinlex
 
Повідомлення: 1
З нами з: 15 квітня 2015, 04:16
Звідки: Land


Повернутись в Світогляд, Віра Предків Наших. Рідна Віра Українців-Русинів

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість

cron