Цьогорічне Свято Купайла у Львові громада "Червона Русь" відзначила в суботу, 24 червня, у регіональному історико-культурному парку "Знесіння", що розкинувся за Замковою та Лисою горами.

Розкішна галявина і невеличке озеро, оточені деревами і схилами пагорбів, допомогли всім присутнім на деякий час забути про існування запиленого і людного міста та поринути у світлу атмосферу давніх русичів - наших Предків, які віками відправляли славили Рідних Богів - славили Купайла. Це день літнього сонцевороту, в який Боги сходять на нашу рідну Землю, до онуків своїх, єднаючись із нами у щасті перебування у досконалому втіленому світі.

Святкування викликає приємні спогади, незважаючи на похмуру та дощову погоду вранці. Допоки Стрибог розганяв хмари, парубки на галявині біля озера збирали дрова, готуючись до сакрального дійства. По мірі приготування Ярило час-від-часу виглядав з-за хмар, аж допоки зовсім не зійшов і не освітлив нас своїми золотими променями. Приємно було бачити як нових гостей так і старих знайомих. На місці зібрались люди різного віку, від старого до малого. У кожного в серці палав світ радості, гармонії та побратимства.

Все відбувалось просто і невимушено. Дівчата за покликом серця збирали трави, плели з них віночки, вбирали ними себе й обрядових ляльок, співали купальські пісні, танцювали тощо. Хлопці із щирими думками з гілля верби робили Сваргу, закріплювали гойдалку, рубали дрова для обрядового вогнища. Усі допомагали один одному, не жаліли сил, бо поєднувались у щасті духовному і тілесному. В уяві із сивої давнини постають образи Предків, які радіють душами за нас.

Обрядодій громади, Доброслав Гірак, розклав хмиз і четверо факелоносців запалили вогнище. Всі присутні обступили ватру і освятили по колу хліб та водицю. Кожен рідновір міг від щирого серця вклонитись Рідним Богам і виголосити молитву, або ж сказати декілька слів про те, що він вважає за потрібне. Відчувалася легка, дружня аура. Під чисті, світлі купальські співи дівчат, хлопці підняли на палицях Купайла та пройшлися з ним навколо зрізаного деревця, яке дівчата встромили у землю і оздобили гарними квітами та вінками. Після цього Купайла кинули в вогнище і всі присутні побралися за руки. Навколо сміх, жарти...

Ближче до сутінок відбулось ритуальне запалювання і кидання у воду колеса Сварги - символу зоряного неба у наших пращурів, що обертом своїм забезпечує порядок у світі. Колесо повертається по небесній осі Стожарі і робить повний оборот за один рік. Найтриваліший цикл обертання, відомий тільки пращурам, триває декілька тисяч років і приводить до зміни, у момент весняного рівнодення, зодіакальних сузір'їв.

Багато ще було веселого і цікавого: перестрибування через купальський вогонь, і пускання на воду вінків, топлення Мари, проходження крізь арку Долі, танці, ігрища... По закінченню кожен бажаючий міг приєднатися до святкового столу. Так, у це свято Життя, свято Сили, громада "Червона Русь" сотворила обряд єднання Роду Божеського з Родом земним. Поєднались Марена і Купало під Купальським деревом між собою і стихіями, закрутилось вогняне Колесо, запалилось Вогнище, а гойдалка стрибожими силами наснажили присутніх.

Молимось Богам, щоб мали ми чисті душі і тіла наші, і щоб мали ми життя вічне з Праотцями нашими, в Богах зливаючись у єдину Правду, а Правда така, що ми – Онуки Дажбожі, тілом та розумом ми з Богами єдині, і тому творимо і говоримо з Богами воєдино, і славимо Праву, і від того звемося од віків – Православними!

Живемо ми в люту епоху Риб, але ще є ті, хто не забув доблесні наші старі часи, і куди ми йдемо – відаємо. Тому озираючись назад, можемо з гордістю сказати: не устидилися Праву, Яву та Наву знати і навколишнє відати й думати, і йдемо Шляхом Праотців наших, землю цю працею своєю утримуючи. Хай запалає на Україні-Русі щастя і любов Роду нашого, і станемо ми вільними, багатими плодами праці своєї і дарів землі-матінки нашої, очистимо від чужинського душі і тілеса наші, з Предками і Богами єднаючись у життя вічне!

Най буде так!

Слава Рідним Богам!

Фото: