24 січня 2009 року виповнилось 70 років журналісту, письменнику, поету і просто світлій людині Василю Михайловичу Рудому. Більше тижня проходили урочистості з нагоди цієї річниці на батьківщині письменника у Вінниці і в рідному йому Тиврові.

Не пройшла ця дата непоміченою і у Львові. 28 січня в кафе «Світлиця» з люб’язної згоди і при всілякому сприянні його власника Івана Федіва відбувся вечір пам’яті письменника. На зустріч були запрошені люди, які хоч якоюсь мірою були знайомі з Василем Михайловичем або особисто як Зоряна Дорош чи Володимир Пилат, або через його книги – таких, зрозуміло, була більшість.

Василь Михайлович  Рудий – автор більше двадцяти книг, серед яких книги присвячені голодомору, більшовицьким репресіям проти українського народу, побутовим проблемам. Автор в свій час був редактором місцевої газети в Тиврові, очолював товариство Меморіал та народний рух, був серед перших, хто піднімав питання голодомору.

Та особливої уваги заслуговує трилогія написана письменником в останні роки його життя, яка  і спонукала організаторів до думки, що слід привернути більше уваги громадськості до автора і до його творів. Вийшли з друку лише перші дві книги: «Роде наш красний» та «Око роду», а читачі, знайомі з ними, вже з нетерпінням чекають на третю «Містифікація Тисячоліть». Поки книги ще не отримали достатнього поширення, але віриться, що пройде небагато часу, і вони займуть почесне місце в бібліотеці кожного українця поруч з кобзарем Шевченка, творами Івана Франка та Лесі Українки, чи «Велесовою книгою». До речі, на думку деяких дослідників книги Василя Михайловича і є продовженням «Велесової книги».   Сам автор в передмові до видання пише, що відуни так довго оберігали свої знання від широкого загалу, що люди перестали цілком їх сприймати, і стали відноситись до них як до чогось неймовірного, казкового, неправдоподібного, а тому прийшов час їх розкрити і детально пояснити.

Твори прозові, та написані римами (кажуть, арії завжди розмовляли віршами, хто так не вмів, вважався неповноцінним), дуже світлі, читаються надзвичайно легко, просто, дихають любов’ю до рідного краю, до рідного народу.  Таке враження, що в спекотний день припав устами до чистої джерельної води.  Побільше б нам такої літератури, особливо нашим дітям, яких з самого малечку через засоби масової інформації відлучили від лона матері – рідної землі і годують чужоземним непотребом.  Твори надзвичайно цікаві і для дорослих, містять поруч з великою кількістю корисних практичних порад багато світоглядних узагальнень, проливають світло на наше доісторичне минуле, на витоки цивілізації.

Вечір пам’яті розпочався давнім поминальним обрядом, проведеним жрицею рідної православної віри пані Яриною, а продовжувався в теплій невимушеній обстановці під вмілим керівництвом Наталі Криничанки. Наталя перед початком частування запропонувала кожному згармонізувати свою ауру за допомогою джерельної води, зарядженої власноруч за методом, описаним Василем Михайловичем в його книгах.   А далі один за одним надавалось слово цікавим і небайдужим людям з кола присутніх, яке чергувалось з декламуванням віршів Василя Михайловича та співом пісень. Особливо приємною була присутність на вечорі Володимира Пилата з його юними вихованцями зі школи бойового гопака, та Ореста Корчинського – археолога, відкривача і дослідника наших давніх святилищ.

Можливо, дещо несподіваним, але тим не менше досить доречним був виступ фермера Михайла Юхими з Золочівщини, який сповідує принципи природного землевиробництва і пече хліб давнім ще дідівським способом, а саме: з житнього борошна, змеленого жорнами, без дріжджів, лише на заквасці і в печі на дровах, а не на газі. Присутні змогли не лише тут же скуштувати хліб і оцінити його смакові якості, але й придбати його.

І ще один момент, на який варто звернути увагу: це, здається, перший захід, спільно проведений людьми різного віросповідання: рідновірами-лозківцями, рунвірівцями, рідновірами з руського православного кола, просто прихильниками рідної віри і християнами. Не дивлячись на те, що в залі зібрались представники різних громад та релігій поминальний вечір Рувита пройшов невимушено та піднесено. Весь час присутні відчували світлу енергію Відуна, тому численні заплановані та спонтанні виступи присутніх були особливо життєрадісними.

Правда повинна перемогти, бо вона від Бога. Відун Рувит пророкував:
«..Знайдуться серед нас одиниці, які зуміють спокійно передумати написане в працях моїх, сприймуть розумом та серцем, приймуть належні висновки та спричиняться до вже й так дуже спізненого духовно-релігійного відродження народу нашого.

Бо тільки той народ незнищимий і має забезпечене майбутнє, котрий має правдиві духовні цінності й тверду віру в них».

Тож запрошую усіх небайдужих до цікавої мандрівки сторінками книг Відуна Рувита – Василя Михайловича Рудого.

Зоряна Дорош.

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар