Президенту України
від Ільченка Анатолія Михайловича
Адреса: вул. Олійника, 34, пом. 32,
м. Миколаїв 54034. Тел. 44 – 32 - 84.

Звернення

22 квітня 2009 року у Окружному адміністративному суді міста Києва було попереднє засідання суду за моїм адміністративним позовом про скасування Ваших указів № 256/2008 і №668/2008.

Ваш представник заявив клопотання про закриття провадження у справі набрехавши, що начебто Ленінський районний суд міста Миколаєва розглядав мій позов до Президента України з тим самим предметом спору.

У Ленінському районному суді та у Окружному адміністративному суді міста Києва Ваші інтереси представляла та сама особа, якийсь Білоус О. В.

До Ленінського районного суду міста Миколаєва Ваш представник направив (далі цитата) „Заперечення проти позову Ільченка А. М. до Президента України про зобов’язання утриматися від певних дій та відшкодування моральної шкоди”. До Окружного адміністративного суду міста Києва представник Президента України направив (далі цитата) „Заперечення проти позову Ільченка А. М. до Президента України про визнання нормативно – правових актів незаконними”. Як видно із заперечень, Ваш представник знав, що мої позовні вимоги різні та по-шахрайськи заявив клопотання про закриття провадження у Окружному адміністративному суді міста Києва.

У запереченнях проти мого позову поданих до Окружного адміністративного суду міста Києва Ваш представник набрехав таке: „Позивач вважає, що Укази Президента від 24 березня 2008 року №256 „Про відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі” та від 25 липня 2008 року №668 „Про день хрещення Київської Русі-України” порушують його право на свободу совісті та віросповідання.” Такого я у позовній заяві не писав і так не вважаю.

Ваш представник у запереченнях проти мого позову стверджує, що Президент України не порушував вимог частини четвертої статті 5 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації”, згідно з якою держава не фінансує діяльність будь-яких релігійних організацій. Але ж указом № 256/2008 Ви зобов’язали Кабінет Міністрів України вирішити в установленому порядку питання щодо фінансування заходів з підготовки та відзначення в Україні 1020-річчя хрещення Київської Русі. Мабуть, Ви знайшли свого представника на конкурсі шахраїв.

Ваш представник у запереченнях написав, що Президент України діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України і при цьому не вказав яка стаття Конституції та які статті інших законів наділяють Президента України повноваженням організовувати і фінансувати проведення релігійних свят і релігійних обрядів. І тут простежується шахрайський стиль Вашого представника, бо ж у ст. 35 Конституції України записано: „Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви.” Те саме написано і у Законі України „Про свободу совісті та релігійні організації”.

Ваш представник у запереченнях проти позову стверджує, що я не маю права оскаржувати зазначені укази, бо я не є суб’єктом правовідносин у яких будуть застосовані оскаржувані мною укази. Прочитайте, пане Президенте України, ст. 104 КАС України у якій написано:„До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.” Ви своїми указами порушили мої інтереси, Ви указом запровадили свято християнської релігії, представники якої вбивали моїх предків і дотепер проявляють агресивність до тих хто не зрадив віру своїх предків, Ви створили перевагу християнській релігії, Ви визнали християнську релігію духовною спадщиною нашого народу, а це мене ображає.

У запереченнях направлених до Ленінського районного суду міста Миколаєва ваш представник написав: „Оскаржувані укази Президента є актами індивідуальної дії і не стосуються прав, свобод та інтересів Ільченка А. М.” Як видно, Ви обрали своїм представником переможця конкурсу шахраїв, бо я не просив Ленінський районний суд визнавати незаконними Ваші укази, я посилався на них як на докази Вашої неправомірної релігійної діяльності. Я просив Ленінський районний суд зобов’язати Президента України утримуватися від участі у релігійних обрядах та від відвідування культових споруд. До Окружного адміністративного суду міста Києва 22 квітня прибули платники податків, які не хочуть щоб їхні кошти витрачалися на християнську релігію, ту саму релігію представники якої знищували наших православних предків. Тож твердження Вашого представника про індивідуальну дію указів шахрайство. Із заперечень Вашого представника випливає, що Ваші укази стосуються тільки християн, бо саме їхнє свято буде відзначатися щорічно відповідно до Вашого указу, саме їхнього попа Ви доставили із Греції, зустрічали його і разом з ним молилися та для них (християн) виділяли державні кошти.

А щодо моїх інтересів, то повідомляю, що у 1933 році було замучено голодом мого діда, бабу, дядька і найстаршого брата. Як бачу, від Вас можна очікувати указ „Про щорічне урочисте відзначення створення колгоспів у 1932 - 33 роках у день занесення мого села Піски Баштанського району Миколаївської області на Чорну дошку”. Немає сумніву тому, що Ваш представник захищатиме і такий указ від оскарження у суді і стверджуватиме, що до мене той указ не може бути застосованим, як і указ про щорічне урочисте відзначення вбивства моїх православних предків християнами.

Позовні вимоги позову поданого до Ленінського районного суду стосувалися усіх релігій, а не тільки християнської. Позовні вимоги, що розглядалися у Ленінському районному суді не пов’язані з вимогами про оскарження Ваших указів №256 та № 668, оскільки і до цих указів Ви відвідували культові споруди та брали участь у релігійних обрядах, зокрема у синагозі, запалювали там семисвічник. Я писав у позові до Ленінського суду про укази як докази, що Ви берете участь у релігійних обрядах, відвідуєте культові споруди та залучаєте до цього державних службовців. То були незаперечні докази. Доказів достатніх для суду про Вашу участь у інших релігіях у мене не було.

Поведінка судді Мазур А. С. з Окружного адміністративного суду міста Києва викликала у мене підозру про тиск на неї з метою примусити закрити провадження у справі чи затримати розгляд справи. Шахрайська поведінка Вашого представника свідчить, що ймовірність тиску з Вашого боку на суддю близька до одиниці.

Пропоную не вдаватися до шахрайських методів для перешкоджання розгляду мого позову у суді, а позмагатися зі мною щодо доказування законності чи незаконності Ваших указів.

Пропоную Вам направити до суду іншого представника, бо той хто був у суді, відповідно до ст. 105 Конституції України мав би бути притягнутий до відповідальності за посягання на честь і гідність Президента України, а не представляти Вас у суді. Він дуже принижує честь і гідність Президента України своєю брехнею та шахрайською поведінкою. Хочеться вірити, що вислів „який сам ішов, такого й здибав” не про Вас, що Ви не такий як Ваш представник.

Прошу протягом 15 днів направити мені письмову відповідь.

25 травня я буду з плакатом біля Вашої приймальні на вулиці Шовковичній, буду Вас виховувати.

27 квітня 2009 року
(Ільченко А. М.)

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар