Як і передбачалось, цей фестиваль дійсно зібрав найкращих носіїв української духовності з багатьох країв України.

Український Дух проявив себе у всій своїй величі, красі і творчому злеті. А якщо врахувати кількісне і якісне представництво етнографічних, музичних, танцювальних колективів – фестиваль “Живий Вогонь єднає Україну” дійсно одразу, із самого початку став одним з найбільших заходів в Україні і дійсно об’єднав Україну Духом козацтва, нашого прадавнього Звичаю, високої духовності і любові нашого народу до свого рідного.

По оціночним даним, на фестивалі в кульмінаційні моменти були присутні понад 5000 гостей і учасників. А за два дні людей, що побували на фестивалі, було незрівнянно більше. На сцені безперервно, змінююччи один одного, виступали етнографічні, хорові та танцювальні колективи, вихованці різних шкіл українського бойового мистецтва, гімнасти, силові колективи з козацькими забавами, бандуристи, етногурти, окремі талановиті виконавці.

Рідновіри мали щастя спілкування із такими значимими постатями Українського Відродження як:

• Почесний гетьман Українського козацтваа Володимир Мулява;
• Відомі етнографи Олесь Фисун та Вадим Мицик, Світлана Творун;
• Дмитро Пожоджук – голова селища Космач, що на Івано-Франківщині (українського села, найбільшого в Європі, де започатковувалися етнофестивалі);
• Художник Віктор Крижанівський;
• Кобзар Тарас Силенко;
• Поетеса Антоніна Іванівна Литвин (Гармаш);
• Валентина Сергіївна Бердник – провідник-координатор ГО „Українська Духовна Республіка”;
• Скульптор Олексій Альошкін з творчою групою „Оберіг Мурафа”.

Рідну Віру представляли делегації від багатьох країв України і голови громад:

• Координатор Кола Собору Українських Звичаєвих Громад Дивозор Смірнов;

Голови Громад Рідної Віри:

• Оріяна Андрусенко (м.Нікополь, громада “Православа”);
• Славомир Глущенко (м.Київ, громада “Джерело Роду”);
• Арсенія Гай (м.Київ, товариство паломників “Хоривичі”);
• Доброслав Гірак (м.Львів, громада “Червона Русь”);
• Волелюб Вертянкін (м.Черкаси, громада „Промені Ярила”);
• Відомир Юрков (м.Хмельницький, громада „Стрибожичі”);
• Тарас Перегінчук (громада “Макоша”, м.Одеса);
• Представники громади „Трійця” м.Київ;

Відомі рідновіри:

• Вітан Ващенко (м.Київ, громада “Сонячна”);
• Володар Куртяк (м.Київ);
• Сивоок Сидоренко (м.Київ);
• Валентина Овод (м.Харків);
• Делегація з Івано-Франківщини, Чернівецької області;
• Делегація Звичаєвого Козацтва з Києвщини та багато інших.

Проводились майстер–класи народних умільців з ковальства, гончарства, лозоплетіння, писанкарства, виготовлення ляльок–мотанок, оберегів з глини, живої скульптури та багато іншого. Був широко розгорнутий етноярмарок виробами народного мистецтва, якісно організовано харчування учасників фестивалю польовими кухнями та козацьким кулішем.

На фестивалі діяла заборона на торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями а також пербування у нетверезому стані. Цей контроль організовано здійснювала козацька осавульська служба.

Одразу при вході на острів привертав увагу відомий скульптор Олексій Альошкін з Букатинки. На його арт-майдані бажаючі могли вшанувати духів вітру та усі добрі сили природи. Дуже подобалось це заняття дітям, які задоволено били у магічні барабани.

Трохи далі творчий дух свята підтримував і роздмухував митець з Києва Михайло Твердий, граючи на найнесподіваніших музичних інструментах, на які він перетворював усе, що траплялось під руки. Саме за таку різноманітність вмінь грати більш ніж на 200-тах інструментах він і був занесений до книги Рекордів Гіннеса.

Перерахуємо хоча би деяких учасників фестивалю:

• квартет „Тиверці” з м.Тиврова та поетеса, заступник голови Тиврівської райдержадміністрації Жанна Дмитренко;
• ансамбль танцю „Вінничанка”;
• делегація Хмельницької обласної федерації Бойового Гопака з показовою програмою;
• лідер гурту „Тінь Сонця” Сергій Василюк;
• ансамбль „Надбужани” з села Гущинці;
• показова спортивна програма з Козацького Рукопашу, а також дзю-до, самбо, у-шу, боротьби на поясах;
• народний ансамбль Козацької Пісні з м.Бар;
• гурт „Козацькі Витівки” з силовими жонглюваннями;
• виступ рекордсмена світу з гирьового спорту Д.Кльонова та його учнів;
• паркур;
• виступи козаків-характерників з Києва з показами людських надможливостей (танці на битому склі, ходіння і лежання на цвяхах тощо);
• ансамбль „Ладозвін” з м.Літина, „Подільські Козаки”, „Ветеран”;
• жіночий ансамбль „Берегиня” м.Вінниці;
• клуб історичної реконструкції „Білий Вовк” з показом середньовічних боїв;
• інструментальний ансамбль „Брідж”;
• ансамбль Вінницького районного будинку культури „Подільські Музики”;
• делегація вояків УПА з Львівщини;
• хор «Добродар»;
• виступи сопілкарів;
• показ української стародавньої та сучасної моди, підготовленої колективом Подільського Народного Університету Культури;
• дует „Хорея Козацька”;
• етногурт „Йорий Клоц” зі Львова;
• гурт барабанщиків під керівництвом Вєри Шевченко з м.Києва;
• кобзарі: Тарас Силенко, Максим Сліпак, Віталій Мороз;
• квартет кобзарів з Черкаської області;
• бандуристи з Вінничини та Львова та багато інших патріотичних виступів.

Фестиваль завершився грандіозним Купальським дійством, у якому прийняли натхненну участь всі присутні. У місті над Богом Купайла і Рідних Богів уславили тисячі учасників та гостей фестивалю. Змістовний і яскравий обряд відтворив усі таїни Купальської містерії.

За допомогою стародавнього пристрою був видобутий Живий Вогонь, який під час обряду поєднав свою силу із Живим Вогнем, народженим на священній горі Ґрегіт, що прибув на наш фестиваль з селища Космач, від якого на нещодавно проведеному етнофестивалі «Великдень у Космачі» була розпалена найбільша в світі 14–ти метрова ватра. Ці вогні поєднали свою силу в золотій ритуальній чаші 300–літньої давнини, якою голова селища Космач Дмитро Пожоджук і розпалив наше священне Подільське Купальське Вогнище, чим і відбулась передача естафети проведення фестивалей Звичаєвої Культури з Карпат, де вони зародилися, на наше Поділля, звідки Вогонь має продовжити свій шлях по Україні. Від Купальського Вогнища незгасаючий Живий Вогонь вже помандрував на східну Україну у м.Ромни на Сумщину, на батьківщину останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського, де у найближчому майбутті також відбудеться розпаленння Живого Вогнища. В подальшому такі Вогнища, що символізують наше Українське Відродження, мають розгорітися по всій Україні, а далі і по всій Слов`янщині.

Сили Вогню додали 16 смолоскипів, що їх у колі тримали обрядодії і під магічні звуки ритуальних барабанів були покладені у вогнище, що набирало сили. Воду у чаші освятила жриця Оріяна (м.Нікополь), якою по колу усіх учасників фестивалю окропили старійшини Собору Українських Звичаєвих Громад Олесь Фисун і Вадим Мицик. Житом–пшеницею на щастя, здоров’я і достаток Роду Українців–Русинів осіяв коло усіх учасників фестивалю жрець Доброслав (м.Львів).

Парубки вирубали Купайлицю, яку дівчата під пісні уквітчали гарними квіточками-діточками. Скупали Купайлицю у воді і окропили нею всіх присутніх, а саме вербове гільце вмить розломили на гілочки на щастя. Вогнене Колесо завершило свій шлях у священних водах ріки Бог, символізуючи початок згасання світового дня, але тим народжуючи нове Життя. Очищались, стрибаючи через Багаття. А віночки, провіщаючи добру і щасливу долю чарівним дівчатам ще довго блимали вогниками вдалині, куди їх, наче у вічність, відносили тихі хвилі Богу...

Про фестиваль «Живий вогонь»
http://www.intv-inter.net/news/article/?id=57772674
http://www.ridnamoda.com.ua/?p=2518
http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=276603
http://ukrinformkorr.blox.ua/html/1310721,262146,21.html?1348

Комментарі (7)

...
Автор: Cthulhu The Ancient, 29.06.2009

Був би там я...

• 
• +0
• 
• 

...
Автор: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду , 30.06.2009

Дійсно, то було надзвичайне дійство святкування нашого рідного святи Купайла.Люди поступово зрозуміють, що воно віддають сили своєї душі чужим богам, замість того, щоб славити наших рідних богів.
Щира подяка в підготовці та організації фестивалю пану Велимиру та пані Ясновиді

• 
• +0
• 
• 

...
Автор: Федір Захарчук, 03.07.2009

на фесті були присутні крішнаїти, невже це було потрібно портити українске козацьке свято. Збирати кошти за вхід на комунальну власність, місце загального відпочинку.Прошу відповісти пана Велемира. Ви що громадани світа, чи УКРАЇНЦІ, які пишаються своїм народом та культурою? Задум фесту гарний, але для кого він робився,треба засвітитись, чи провести релігійне свято? Прошу відповісти.

• 
• +0
• 
• 

...
Автор: Велимир м.Вінниця, 03.07.2009

Відповім цитатою із статті журналіста Олега Анісімова, надрукованій в газеті "Кур`єр" №26(341)1 липня 2009р.: "Це дійство робилось для нашого міста, піднесення нашої культури, нашого національного духу і самосвідомості. І цей фестиваль, на відміну від інших, не переїде кудись, а буде проводитись і в наступні роки у Вінниці, пропагуючи і стверджуючи нашу рідну українську мову, культуру і звичаї наших предків, без чого ми не УКРАЇНЦІ". Були крішнаїти? - фестиваль проводився у відкритому для всіх форматі, видно їм теж хотілося більше дізнатися про Українську Культуру. Плати за вхід не було - стояла скринька для добровільно бажаючих допомогти побудові Козацької Чайки, і то лише перший день. Якщо задум фестивалю Вам сподобався - підставляйте плечі і долучайтесь до роботи оргкомітету. Спільними зусиллями на наступний рік зробимо наше Свято ще кращим. Шануймося, бо ми того варті! Слава Україні! Слава Рідним Богам!

• 
• +0
• 
• 

...
Автор: Марійка, 04.07.2009

ЧудО-О-Овий фестиваль залишив по собі чудові враження і пам"ять! Я вражена!
Приїхала я у суботу вдень, то ж застала виступи атлетів - це не моє. Проте,
з початком духовної частини, а саме - виступів вокальних ансамблів,
бандуристів..., для мене розпочався ФЕСТИВАЛЬ, заради якого я й приїхала.

• 
• +0
• 
• 

...
Автор: Ратай, 11.07.2009

Свято проводилось не просто зa старовинними обрядами, а й з правiчним сакральним наповненням. I тi тисячi народу, як прийшли просто подивитись, САМI БРАЛИ УЧАСТЬ У СВЯТКУВАННI. НЕ БУЛО ОРГАНЗАТОРIВ I ГЛЯДАЧIВ. СПРАЦЮВАВ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД - ЛЮДИ МАСОВО ЖИЛИ ЦИМ СВЯТОМ, ЗАНУРИЛИСЬ В ДIЙСТВО, А НЕ ПРИЙМАЛИ УЧАСТЬ.
I найбльше, напевно, розчарування багатьох, - що потiм потрiбно було розходитись. Хоча самi стiйкi групи в кiлькох мiсцях всю нiч просидiли, спiваючи пiсень до схiд сонця.

• 
• +0
• 
• 

...
Автор: Orijanka, 27.07.2009

Пане Федір, дозволю собі втрутитися у вашу з паном Велимиром розмову...чому, власне, вас так обурює плата за вхід на фестиваль (якщо то взагалі можна було назвати платою )? от щойно закінчилося АртПоле і ні від кого не чути було гнівних нарікань за право пройти на територію комунальної власності і місце загального відпочинку

• 
• +0
• 
• 

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар