14 вересня 2008 року о 12-й годині дня зупинилось серце Великої Людини, велич якої буде осягати ще не одне покоління Українців. Василь Михайлович Рудий справою свого життя, своєю працею, книжками та духовними настановами зробив вагомий неоціненний внесок у розкритті нам, Українцям, Великої Правди про нашу справжню історію і рідне богорозуміння.

Василь Михайлович Рудий народився 24 січня 1939 року. Доля не була милосердною до Василя Михайловича, уроженця села Борщі Барського району, що на Вінничині. Обпалене війною напівсирітське голодне дитинство, тяжка юність, трудна зрілість. Звідав свавілля і жорстокість чиновників усіх рангів, мешкав у землянці, палатці, покійницькій на цвинтарі...

Цілина, флот, лісорозробки півночі, шахти Донбасу, далекі морські походи, мандри на велосипеді і пішки по всій Україні.

Механізатор, машинобудівельник, моторист на підводному човні, легководолаз, культпрацівник, вчитель, журналіст, поет, письменник, архівіст, історик...

В останній час був головою Тиврівської районної організації Народного Руху України, помічником народного Депутата України Геннадія Удовенка, головою районної організації „Меморіал” дослідників голодомору і політичних репресій, членом літературно-художнього об`єднання „Гроно Надбужжя”, членом спілки письменників України, головним редактором крайової газети Народного Руху України „Побожжя”, нагороджений однією з найвищих відзнак Держави Президентом України Орденом „За Заслуги” 3-го ступеню за розбудову Української Державності та іншими державними відзнаками.

Глибокі міркування про сенс життя людини і долю України-Неньки, на основі багатого життєвого досвіду і Знань, отриманих по спадковій лінії від своєї знахарської родини, вивели його на передову лінію протистояння Добра і Зла, Світлих Богів і Темних Сил, ареною боротьби яких стала людська Свідомість.

Він побачив Шлях, він бачив Світло, і всіма своїми силами, не жаліючи себе і не думаючи за власне здоров`я, доносив це явлене йому одкровення до нас, рідних йому Українців. А темні сили все сильніше і сильніше били по ньому з виходом кожної наступної книжки, які несли всім нам Правду Визволення, Світло Волі, Світло Рідних Богів, пробуджуючи нашу заснувшу свідомість і нагадуючи, що ми – діти Рідних Богів і тому самі маємо бути творцями свого життя. І зусилля Василя Михайловича Рудого не пропали даремно. В колі рідновірів, де його знають, як відуна Рувита, ми вже давно визнали його за нашого Духовного Батька, великого Мудреця.

Його полум`яне серце зупинилося, коли він знаходився в самому розквіті своїх творчих здібностей, мав в планах написання багатьох фундаментальних праць по розвитку Рідної Віри.

Україна понесла важку втрату, неоціненну. Але і ті пробуджувальні книги, які встиг написати Василь Михайлович – його трилогію „Роде наш Красний”, „Око Роду” і „Містифікація Тисячоліть”, написання якої він закінчив в останній день свого життя, можна сміливо назвати нашим Українським Проривом.

І хай збудеться те, в що так свято вірив Василь Михайлович – хай Сила Рідних Богів поверне Славу і Волю Українському народу!

А душа Василя Михайловича хай щасливо спочиває у колі Предків на Луках Сварожих. Хай земля йому буде пухом. Шлях його земного життя закінчився, та образ Василя Михайловича назавжди залишиться в нашій пам`яті, віра в Україну і її світле майбутнє ніколи не згасне в серцях тих, хто його знав.

Вічна Слава нашому Побратиму, справжньому Українцю, вірному сину Рідних Богів – Василю Михайловичу Рудому, нашому рідному відуну Рувиту!

Комментарі (2)

...
Автор1: Світодара, 05.09.2009

Нехай перебуває душа Відуна Рувита у світі Духовному із Праотцями та Рідними Богами!Він великий та мудрий вчитель для нас украінців його праці написарі в книгах це справжній скарб!Любімо свою землю та людей як це робив наш Рувит!Вічна слава Відуну Рувиту!

• 
• +1
• 
• 

...
Автор1: Любомир, 02.12.2010

Я підтримую Вас .І хотів би з Вами контактувати.З повагою до Вас Любомир.

• 
• +0
• 
• 

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар