Релiгiйний центр
Об’єднання Рідновірів України (ОРУ)

ВІДКРИТА ЗАЯВА
ПРО ПРОГОЛОШЕННЯ КУМИРА ПЕРУНА РЕЛІГІЙНОЮ СВЯТИНЕЮ,
А МІСЦЯ ЙОГО ВСТАНОВЛЕННЯ НА СТАРОКИЇВСЬКІЙ ГОРІ – МІСЦЕМ ПАЛОМНИЦТВА ПРАВОСЛАВНИХ РІДНОВІРІВ – СПОВІДНИКІВ ВІРИ ПРЕДКІВ

„А відоме було у споконвічних Ведах, що Перун спасе Богів і прославить їх плем`я”.
Володимир Шаян „Про Перуназнання таємне”.
Релігійний центр «Об’єднання рідновірів України» – релігійна конфесія, що діє на підставі та у відповідності до Конституції України, Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», і є правонаступником православного язичницького світогляду Київської Русі та давніших родових і державних утворень Русичів-українців у відповідності з предківськими звичаями та Законодавством України, проголошує Кумир Перуна, встановлений 24 серпня 2009 року на території Національного Музею Історії України на Старокиївській Горі, Релігійною Святинею, а місце його встановлення – місцем паломництва православних рідновірів, усіх сповідників Віри Предків, усіх Українців.

Священна Старокиївська Гора (верх Андріївського Узвозу, вул. Володимирська, 2 та територія, прилегла до Національного Музею Історії України) є священним культовим місцем Русичів-Українців, де споконвіку розташовувались орійські святилища. Як відомо, саме з цього місця «пішла єси земля Руська», як свідчать літописи та символічний напис на камені біля Музею.
З часу отримання Незалежності Україною ми, сучасні рідновіри, за предківською традицією здійснюємо свої обряди Славлення Рідних Богів-Предків на Головному Жертовнику-Святилищі біля Музею Історії України. Це історичне Святе Місце уже давно стало місцем паломництва усіх громад Рідної Віри .
Кумир Бога Перуна, що стояв із древніх часів на Старокиївській Горі, своєму історичному місці, окрім духовно-релігійних функцій, був «майновим стовпом», що показував належність усього майна держави Русь (земель, рік, лісів, простору тощо) – русичам, спадкоємцем яких є український народ, а також, і знаком державної влади, де затверджувались найважливіші державницькі акти клятвою Богу Перуну.
1021 рік тому правителі, прийнявши інші святощі і відмовившись від Віри Предків, приспавши пильність народу та подолавши його спротив, скинули Кумир Перуна з Старокиївської Гори, зламавши духовний стрижень споконвічного світогляду народу. Перун – охоронець Світу Прав, праведних Божих Законів. Правда була поругана – Кумира Перуна, причепленим до хвоста коня, протягли з гори та вкинули у води Дніпра. А люди ридали і кричали услід: „Видибай, Боже!” Чи не звідси маємо ми тисячолітні негаразди, розбрат, поразки, важкі часи і постійні проблеми в рідній державі? І прорекли Волхви, що лише через тисячу років прокинуться Рідні Боги, повернеться Правда. Сорок поколінь Русинів боролись та наближали той Великий День, коли Символ Духу Святої Русі повернеться в серце стольного граду Русі-України на своє історичне місце.
І ось настав той час!
В різних куточках нашої Неньки-України відтворюються Рідні Свята та обряди, Славлення Рідних Богів. Постають з небуття лики Богів – проявів Небесного Батька-Сварога.
З поверненням Незалежності до нас повернулась наша свобода, зникли офіційні заборони мати усе своє рідне – українське, орійське. І як символ відродження України-Русі і її духовності повернувся до нас наш могутній Бог Перун, який з нашою допомогою повертає щастя мати в своїй хаті – свою Силу, і Правду, і Волю.
Усі ми є свідками відродження справедливості! 24 серпня 2009 року в День Незалежності України Перун пройшов Шлях Повернення – з усієї України з`їхалися люди, щоби пронести освячений водами Дніпра-Славути Кумир Бога Перуна на руках назад на Святу Старокиївську Гору, де він був встановлений із почестями та славленнями. І повсталий Перун вже прокладає шлях Рідним Богам до онуків своїх, а онукам – до Слави і Волі, до гідного життя! Слава ж Йому, Великому і Непереможному Богу!

Іменем Богів Рідних, Предків Світлих, Звичаїв, Конституції та Законів України закликаємо весь Український Народ та всі Органи Української Влади взяти під свій захист і опіку Кумир Великого Бога Перуна та його Святе історичне місце – Старокиївську Гору!

Прийнято на розширеному Засіданні Священної Ради ОРУ 07 жовтня 2009 року

Об’єднання рідновірів України

Релiгiйний центр
Об’єднання Рідновірів України

Президенту України
Ющенку Віктору Андрійовичу

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Повідомляємо Вам про рішення розширеного засідання Священної ради Релігійного центру Об’єднання Рідновірів України щодо проголошення місця встановлення скульптури Перуна священним місцем поклоніння та паломництва усіх релігійних громад Рідної Віри України. Скульптура встановлена за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 2, поблизу Національного музею історії України.
Додатково надаємо копії Протоколу розширеного засідання Священної Ради, листа на підтримку рішення від засідання Круглого столу з питання «Міжрелігійного порозуміння, взаємотерпіння та згоди – запоруки безпеки та стабільності в Україні», листа на підтримку від Української патріотичної Асоціації.

Голова
Релігійного центру
Об’єднання Рідновірів України Лозко Г.С.

Звернення учасників круглого столу

Учасників круглого столу, що відбувся 7 жовтня 2009 року у Будинку літераторів України (вул. Банкова, 2). Тема – «Питання міжрелігійного порозуміння, взаємотерпіння та згоди – запорука безпеки та стабільності в Україні». В роботі круглого столу взяли участь представники Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, Всеукраїнської громадської організації «Українська Духовна Республіка», Духовний центр Об’єднання рідновірів України, Всеукраїнського громадського об’єднання рідновірів України, Собору Українських Звичаєвих Громад, Конгресу українських націоналістів, Звичаєвої громади українського козацтва, відділення релігієзнавства інституту філософії ім. Г.Сковороди, Спілки офіцерів України, Організації українських націоналістів-державників, Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, Міжнародної Асоціації «Козацтво», Української патріотичної Асоціації, Асоціації дослідників голодоморів України, Української громади м.Києва. Обговорювалось питання міжрелігійного порозуміння, взаємотерпіння, згоди в Україні, ініційоване Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Т.Шевченка (головував член Головної Ради ВУТ «Просвіта», історик, теолог, етнолог, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України, Заслужений працівник культури України Микола Оцун). Приводом для організації серії круглих столів стали пошкодження зловмисниками символічної мистецької скульптури Перуна, виготовленої з дуба (що за стандартами відповідає малій скульптурній формі), встановленої на історичному місці на території Національного музею історії України 24 серпня 2009 року, що стались у ніч на 21 та 29 вересня 2009 року. Засудивши випадки такого відношення до подібних символічних скульптур в м. Києві, в Житомирській, Тернопільській,Дніпропетровській областях, що сталися протягом останніх кількох місяців, всі, хто виступив, звернули увагу представників ЗМІ, керівників релігійних організацій та конфесій, владних структур, широкої громадськості до проблеми, що може стати причиною не тільки міжрелігійних чвар, але й може призвести до більш трагічних подій і непередбачуваних наслідків, чого не можна допустити. Було наголошено на живучій проблемі заідеологізованості фактів існування в сьогоденні протослов’янських символів, зокрема скульптурних, традицій, звичаїв, друкованих джерел, що складають духовний бік формування і розвитку українського етносу протягом останніх 10-15 тисячоліть.
Учасники круглого столу звертаються до Президента України, Верховної Ради України, Державного комітету України у справах національностей та релігій, Міністерства культури України, Державних правоохоронних органів та силових структур з проханням звернути увагу на ситуацію, яка склалася в сфері міжрелігійних відносин в Україні з метою її позитивного вирішення. Учасники круглого столу підтримують рішення Розширеної Священної ради Об’єднання рідновірів України про оголошення скульптури Перуна та території, на якій він встановлений Священним місцем паломництва для сповідників Віри Предків та всіх українців і переконані що це святе місце стане візитівкою Києва та України, ознакою гордості українців за збереження своєї славної історії, яка поєднує всіх нас. Відновлення кумира Бога Перуна на своєму історичному місці в Києві – це історична спадщина українського народу, його тисячолітнє коріння, це питання державної ваги. Учасники круглого столу підтримують звернення рідновірів України до християнських конфесій про дотримання принципів взаємоповаги та терпимості, міжконфесійного порозуміння, як то і передбачено Конституцією та законодавством України.

Голова оргкомітету круглого столу Оцун М.П.

У к р а ї н с ь к а
п а т р і о т и ч н а А с о ц і а ц і я

7 жовтня 2009 року

Звернення
Координаційної Ради ГО «Українська патріотична Асоціація»,
яка об’єднує двадцять п‘ять українських громадських патріотичних організацій
щодо збереження міжконфесійної толерантності, національної єдності, політичної стабільності в державі та прискорення формування Української Помісної Церкви

Українське суспільство, яке тривалий період знаходилося під тиском тоталітарного і антинаціонального, формально комуністичного релігійного вірування залишається в свій основі з стереотипами свідомості, нав‘язаними минулою системою антиукраїнської пропаганди, через що перестало бути толерантним і віротерпимим, легко піддається на провокації.. Перебіг подій як в Україні так і навколо неї вказує, що з відновленням Незалежності України боротьба за її державність не скінчилася, а з кожним роком все більше загострюється. Інерція світоглядних стереотипів використовується противниками державності України застосовують будь-які методи та можливості чи найменші зачіпки для досягнення своєї мети.
Координаційна Рада ГО «Українська патріотична Асоціація» наголошує: для збереження незалежності Української держави та її демократичного розвитку між українцями має бути злагода. До цього мають прагнути влада, Церква, українська громада. Найвищим суддею в наших духовних прагненнях та потребах має бути чинне законодавство, яке визначає права та свободи кожного українця.
Розбрат в нашій українській родині потрібен нашим одвічним ворогам, які готують нові концтабори, щоби примирити нас на лісоповалах Сибіру чи в арміях «визволителів». А нам потрібна злагода й любов до українського й у першу чергу до українця. Історія дала нам гіркий урок, який ми маємо пам‘ятати й скористатися у подальшому житті. Закон окупанта – «Розподіляй й пануй» не повинен живитися вадами нашої недосконалості й викривленої свідомості. Навіть за межами України, навіть з іншим світоглядом українці залишаються нашими братами, які потребують нашої допомоги й підтримки.
У цьому контексті нагадуємо, що 1686 року Православна Церква на східних землях України опинилася під владою Московського патріархату. Невдовзі після укладання Переяславської Угоди, у 1667 р. Московський цар віддав Польщі Правобережні землі України, . Київський митрополит був позбавлений свободи діяння і впливу на свою паству. Спекулюючи на християнській єдності Московії та України у добу Гетьманщини, Москва насаджувала в Україні промосковськи налаштованих гетьманів, що постійно воювали поміж собою за булаву, проливаючи море крові, зруйнувала Запорожську Січ, що унеможливило процес державницького усамостійнення України аж до проголошення у 1917 р. ІV Унівесалу Центральної Ради.
Пізніше використовувалася теорія панславізму, як однієї з форм расизму яка розширювала межі російської імперії й пригнічували опір московському окупантові.
Сьогодні, під впливом Російської Православної Церкви, яка керує в Україні УПЦ Московського патріархату, знаходяться мільйони наших співвітчизників.
Отже, боротьба Московського патріархату за утримання Української Церкви в своєму підпорядкуванні – це не релігійна, не міжконфесійна, а політична боротьба за відновлення Російської імперії: всі розмови про канони – це фарисейське прикриття імперських інтересів, заради яких Московська церква власні релігійні канони завжди грубо порушувала, коли йшлося про повне й остаточне поневолення України.
Служителі РПЦ в Україні (УПЦ Московського патріархату), не зважаючи на церковні догми, що забороняють священнослужителям займатися політикою, але у той же час виконуючи завдання імперської ідеології нинішньої Росії щодо відновлення «єдінаго отєчества», нагородила своїм «відомчим» орденом відомого марксиста-атеїста - Першого Секретаря ЦК Компартії України Петра Симоненка; під час президентських виборів 2004 р., виставляли в церкві, поруч з іконою Богоматері портрет кандидата у Президенти України московської орієнтації - Віктора Януковича. Нещодавно в Одесі знову відбувся молебень, під час якого служителі РПЦ (УПЦ Московського патріархату) закликали парафіян підтримати В.Януковича на чергових президентських виборах 2010 р.
Нині супроти Української Державності ведуть відкриту та «підкилимну» боротьбу спецслужби московських імперо–реваншистів, УПЦ Московського патріархату, як «п’ята колона» Московського імперіалізму в Україні, численні промосковські партії та рухи в Україні: блок лівих партій – вірних прислужників Москви, російські засоби масової інформації заполонили теле - й радіоефір нашої держави.
Отже українські патріотичні та національно–демократичні сили мають спрямовувати свої зусилля не супроти руху рідновірів як окремої релігійної проукраїнській конфесії чи українського православ‘я, а зосередитися на системній праці, спрямованій на захисті Української нації та держави від внутрішніх та зовнішніх антиукраїнських політичних формувань. Маємо утриматися від будь яких зіткнень між прибічниками українського православ’я та рідновірів. Неможна допускатися конфлікту, який явно роздмухують і на який розраховують внутрішні та зовнішні вороги Української Держави з метою використати таку нагоду для подальшого знекровлення українства та приниження авторитету України у світі.
Отже, в умовах незалежного розвитку, маємо консолідуватися для створення Української Помісної Церкви, що сприятиме духовному відродженню українства та становленню національної єдності.
Дороговказом на цьому тернистому шляху для наших сучасників є ідеологічні засади діяльності ОУН і УПА, як найуспішнішого українського визвольного руху ХХ століття.
До боротьби у лавах ОУН долучалися всі українці незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої української релігійної конфесії. На перший план чільні діячі руху українського національного опору, висувалися спроможність члена ОУН боротися за ідею здобуття Української Соборної Самостійної Держави, як вищої цінності для всіх її громадян. До ОУН залучалися всі здатні до жертовної, героїчної боротьби за Державну Незалежність України. ОУН на всіх етапах боротьби, усіма засобами, підтримувала усі гілки українського християнства. На етапі збройної боротьби з окупаційними військами гітлерівської Німеччини та СРСР, у загонах ОУН і УПА спільно воювали представники українського православ’я, католики, юдеї, мусульмани та атеїсти. Усіх їх гуртувала спільна боротьба заради досягнення великої мети – здобуття національної та соціальної свободи для всіх поневолених народів.
Позитивний досвід, накопичений ОУН і УПА маємо використати і в процесі побудови Української Держави і в ХХІ столітті.
Для уникнення можливого конфлікту поміж вірними українському православ’ю та прибічниками Об’єднання Рідновірів, збереження міжконфесійної злагоди, ГО «Українська патріотична Асоціація» до 14 жовтня 2009 року пропонує здійснити наступні кроки до порозуміння:

1. Лідерам Об’єднання Рідновірів рекомендуємо підготувати до Міністерства Культури і туризму, МВС України та КМДА обґрунтовані пропозиції щодо зарахування скульптурного зображення Перуна, до переліку нерухомих пам’яток культури, що мають національне історико–культурне значення;
2. Православній Церкві Київського Патріархату пропонуємо зосередити зусилля на об’єднавчих процесах та створенні Української Помісної Православної Церкви

Всі дії та акції, плани і задумки антиукраїнського та антидержавного спрямування, з якого б боку вони не з’явилися, не будуть залишені осторонь, а будуть зупинені.

Слава Україні!
За дорученням Координаційної Ради
ГО «Українська патріотична Асоціація»

Голова Української патріотичної Асоціації Ігор Лісодід
Член Центрального Проводу ОУН (д) Віталій Матяш
Українська партія Георгій Лук‘янчук
ГО Українська духовна республіка Валентина Бердник-Сокоринська
Звичаєва громада Українського козацтва Євген Петренко
Голова молодіжного крила ОУН(д) Анатолій Левченко
Заступник голови КО СОУ Фелікс Редько
Заступник голови КО КУН Володимир Манько
Всеукраїнська Ліга українських жінок Наталія Осьмак
Київська міська ОУН Анатолій Ціпко
Голова Міжнародної ліги «Матері і сестри
молоді України Галина Яблонська
ВУТ «Просвіта» Микола Оцун
Київське міське відділення ВОВ Олесь Гриб
Собор українських звичаєвих громад Сергій Смірнов
Собор українських звичаєвих громад Валентина Іванішина
Собор українських звичаєвих громад Олександр Глущенко

м. Київ, 7 жовтня 2009 року

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар