29 травня 7518 літа Сварожого в Садибі Перуниці під Києвом вівдбулось VІІ Віче Словян-Рідновірів - Родове Слов’янське Віче.

У роботі Віча в цілому взяли участь 37 делегатів від 5 слов'янських країн: Україна, Білорусь, Болгарія, Польща, Росія. Свої привітання VІІ Родовому Слов’янському Вічу і повідомлення прислали рідновіри Словенії, Сербії, Чехії. Віче координувала Голова Об’єднання Рідновірів України Волхвиня Зореслава – Галина Лозко (Україна).

Ще в ході підготовки до Віча слов’ян представники 12 земель України на Свято Живи (2 травня) піднялися на священну гору Ґрехіт (з якої Волхв Володимир Шаян почав відродження Рідної Віри) і викликали Живий Вогонь. Майже цілий місяць рідновіри України зберігали в своїх громадах вогники від цього Живого Вогню, щоб принести їх на Віче. Волхви, жерці й голови слов’янських рідновірських громад освятили роботу Віча спільним обрядом на пошану наших Рідних Богів та Предків, що відбувся на новозбудованому капищі Перуна. Перед початком обряду Боги явили добрий знак – над садибою з’явився сокіл і в плавному польоті описав коло над головами учасників. Під час обряду славлення Предків лунали молитви рідними мовами учасників Віча, слов’яни здійснили спільну требу та обряд зсипання (поєднання) зерна, яке кожен приніс на жертовник во славу рідних Богів, що символізує єднання родів слов’янських у духовній родовій спільноті. Голови делегацій від країн-учасниць написали свої священні знаки на каменях капища в знак дружби слов’ян і єдності з рідними Богами. В обрядовому колі навколо жертовника стояло 28 учасників.

На урочистому відкритті Віча відомі діячі слов’янського рідновірського руху, подвижники і старійшини були нагороджені медалями Прави, заснованими Всеукраїнським громадським об’єднанням «Спадщина Предків», за особистий внесок у відродження слов’янської традиції та зміцнення слов’янської єдності, які Волхвиня Зореслава вручила старійшині Союзу Венедів (Росія) Віктору Федосову (з нагоди 75-ліття), старійшині «Родзімой Вяри» Сташкові Потребовському та директору Інституту Прави Ждіславу Словінському (Польща).

Важливим досягненням VІІ Родового Слов’янського Віча стало прийняття Стратегічної Програми розвитку Слов’янської Рідної Віри, за яку, після тривалого обговорення і внесення поправок, учасники проголосували одностайно.

Історія створення цього документа потребує деяких пояснень. Його проект, написаний Галиною Лозко (Волхвинею Зореславою), був запропонований для обговорення і доповнення ще на V Родовому Слов`янському Вічі в Белграді (Сербія) 9 вересня 2007 року. Однак, на VІ Родовому Слов`янському Вічі в Словенії (2009) для його обговорення ще не було достатніх умов, оскільки на думку учасників з Росії, він потребував докладнішого вивчення і доопрацювання, до того ж, ніхто не подав ніяких конкретних доповнень чи зауважень.

Текст був розданий усім учасникам Віча двома мовами (українською та російською) з пропозиціями внести свої правки. Свої доповнення та пропозиції прислали Олександра Маринкович-Обровска (Сербія), Сташко Потребовский, Ждіслав Словіньский (Польща), Владимир Сацевич (Білорусь), Союз Венедів (Росія). Деякі юридичні питання були внесені з аналогічних українських документів, запропоновані Ярославом Бабичем; використані й напрацювання громад ССО Вадима Казакова (зокрема, щодо ставлення до псевдоязичників) і кілька думок Ніколая Сперанского, почерпнутих з його інтерв’ю.

Оскільки керівник російської делегації, він же член редакційної колегії, напередодні VІІ Віча самоусунувся від покладених обов’язків, то остаточну редакцію та упорядкування проекту Стратегічної програми розвитку слов’янської рідної віри взяли на себе Галина Лозко (Україна, ОРУ) та Олексій Тищенко (Росія, Союз Венедів). До проекту програми були включені усі доповнення та побажання, обговорені на попередніх вічах та надіслані електронною поштою на адресу редакційної колегії.

В програмі окреслено основні цілі і завдання розвитку Рідної віри слов'ян: самозбереження ідентичності слов'янських народів; протистояння світовому глобалізму; досягнення взаєморозуміння між представниками рідної віри, «народного християнства» і справжньої науки; зміцнення єдності слов'янських народів через розширення рідновірських контактів; ознайомлення населення слов'янських країн з культурою, обрядами, звичаями і святами свого народу і всіх слов'янських країн, формування позитивного іміджу рідної віри в суспільстві.

Головна стратегічна мета, окреслена в програмі – збереження національної ідентичності слов’янських народів шляхом відродження рідних самобутніх традицій. Це завдання може тактично бути виконане через організацію на місцях духовно-концептуальних центрів Слов’янської Рідної Віри у вигляді: рідновірських громад, наукових та історико-культурних центрів, рідновірських громадських організацій, учбових закладів, фольклорних колективів, видавництв, магазинів, туристських центрів та інших інституцій, які, поступово набираючи силу, стають загальновизнаними і впливають на загальні тенденції розвитку національної культури. Програма враховує досвід і неоднорідність рідновірських рухів, які історично складалися в слов’янських країнах, і дає широкі можливості для використання місцевих умов і традицій що існують в конкретних державах, нічого не нав’язуючи, а лише пропонуючи різні форми роботи.

Текст Стратегічної Програми розвитку Слов’янської Рідної Віри

Друга половина дня була присвячена доповідям голів слов’янських громад з метою ознайомлення зі станом розвитку рідної віри в їхніх країнах. Виступили: Владимир Сацевич (Білорусь), Олексій Тищенко (Росія), Сташко Потребовский (Польща), Стефан Серафимов (Болгарія), Галина Лозко (Україна). Крім того, дистанційно взяли участь кілька лідерів слов’янських країн, які з різних причин не змогли приїхати; вони надіслали свої доповіді та повідомлення; це представники таких організацій:

* Інформаційний центр „Свевлад” (Сербія);

* Občanské sdružení Rodná víra: Прага (Чехія);

* Громада „Світовид” (Словенія);

* Інститут Прави, Видавництво „Топорел” (Польща).

* А також до спільних обрядів долучився голова Товариства «Ніклот» (Польща).

Було поставлено на голосування питання: чи вважати їхню участь у VІІ Родовому Слов’янському Вічі дійсною. За наполяганням Володимира Сацевича вирішено включити їх лише як учасників Міжнародної науково-теоретичної конференції «Філософське осмислення феномену слов’янської етнокультурної єдності», з подальшою публікацією їхніх доповідей.

Прийняття заключного документа, Ухвали VІІ Родового Слов’янського Віча, передбачало визначення наступної країни для проведення VІІІ Віча та призначення його Координатора. Обговорення цього документа викликало дискусії, не менші, ніж Стратегічна програма, тому було запропоновано визначитися шляхом голосування. Було подано дві пропозиції: «Союз Венедів» (Санкт-Петербург, Росія) та Комітет «Екологія людини» Білоруського соціально-екологічного союзу «Чорнобиль» (м.Столбці, Білорусь). Більшість вибрала «Союз Венедів» (за – 36, проти – 1). Представник Білорусі Володимир Сацевич оскаржив результати голосування, бо мовляв, українців була більшість. Нагадаємо, що на попередніх Вічах в Росії та Білорусі також була більшість місцевих громад, та проте результати голосувань ніхто не оскаржував.

Однак, щоб зняти напругу, було запропоновано переголосувати лише головам делегацій від країн-учасниць. Результат виявився той самий: 4 голоси – за Санкт-Петербург, 1– за Білорусь.

Скажемо відверто, причиною віддання переваги Петербургу перед білоруським містом Столбці стала неадекватна поведінка білоруського лідера, який на самому початку Віча заявив, що не розуміє української мови, чим викликав здивування не тільки в українців, а й в представників інших слов’янських країн; тим більше що йому було надано тексти обох документів російською мовою, окрім того, спеціально для нього здійснювався синхронний переклад на російську. Отже, така поведінка давнього учасника Родових Слов’янських Віч, який неодноразово приїздив в Україну й не раз спілкувався з українцями-рідновірами, насправді виглядала провокативною.

Таким чином, більшістю голосів ухвалено, що наступне VІІІ Родове Слов’янське Віче буде проведене «Союзом Венедів», координатор – Олексій Тищенко.

Текст Ухвали VІІ Родового Слов’янського Віча

На третій день 30 травня Віче у Києві завершилося урочистими обрядами. Слов’яни вшанували пам’ять останнього князя-рідновіра України-Русі Святослава Хороброго біля його пам’ятника на Пейзажній алеї. Віддали почесті славетному князю смолоскипами, запаленими від Живого вогню гори Ґрехіт, піснями та віршами на його честь. Обряд здійснили Волхвиня Зореслава, Волхв Велимир, Жрець Володимир та інші представники Рідної Віри слов’янських країн. Тут біля Святослава було нагороджено Орденом Святослава Хороброго українського поета-рідновіра Яруна Мотронюка з нагоди його 75-ліття та за видатні заслуги в справі відродження віри Предків і виховання молодого покоління в дусі любові до Рідних Богів та України-Русі. Цей Орден заснований Об’єднанням Рідновірів України як найвища нагорода Рідної Віри.

Звучали поетичні твори про героїв та пісні у виконанні Козацького фольклорного гурту «Вольниця» (керівник Володимир Яремчук). Так стається, що нині поети отримують бойові нагороди, бо, як вважала Леся Українка, насправді поетичне слово стає найсильнішою зброєю в боротьбі, пробуджуючи свідомість народу, торкаючи найпотаємніші струни душ людських. Показово, що саме тут біля Святослава Хороброго наш білоруський друг, розчулений віршем Руслана Морозовського «Білоруське диво», раптом зрозумів українську мову! Володимир Сацевич щиро потиснув руку Руслану Морозовському, який подарував йому збірку своїх поезій «Поклик Роду». До речі, саме через цей твір нашого поета не прийняли до Національної спілки письменників України.

Продовжилось свято на капищах Перуна і Сварога біля Національного музею історії України священним обрядом Слава на честь 600-ліття Перемоги Слов’ян над Тевтонським орденом христоносців під Грюнвальдом. Коли натхненний жрець Велимир закликав душі Пращурів до нашої святині, над капищем знялася зграйка голубів, рідновірами це було сприйнято за знак, що Пращури нас чують і благословляють. У єдиному духовному колі слов’яни восславили героїв Грюнвальда і здійснили обряди єднання. Об’єднання Рідновірів України зробило подарунки всім головам слов’янських громад – обереги Сонця-Ярила, мистецьки виготовлені рідновіром, правнуком видатного українського поета-пророка Тараса Шевченка Ярославом Красицьким.

Козацький фольклорний гурт «Вольниця» виконав пісні, створені на народній основі спеціально до цієї урочистої події, зміст яких відображає головні історичні віхи відносин слов’ян між родами та закликав до єднання братніх народів. Мабуть є щира правда в словах античного філософа Аристотеля, що наші слов’янські предки закони свої укладали в пісні й виспівували їх, щоб не забувалися. Перуну, Предкам, Героям та слов’янським родам призначалися також пісні бандуриста Тараса Силенка та рідновірського співця Вогнедара. Така потужна єдність Рідних Богів, Предків та нині живущих слов’ян-рідновірів, а також магія слова, пісні та обряду створила позитивне енергетичне поле значної сили, вселяючи натхнення й добрий дух живого братнього єднання.

Слов’яни відвідали також кумира Світовида, що стоїть на Софійській площі. Нещодавно над пам’ятником християнами було вчинено наругу (облито фарбою). Нині Київська Громада «Православ’я» піклується про збереження цієї святині, статую очищено та пофарбовано в бронзовий колір.

Учасники Віча відвідали персональну ювілейну виставку рідновірського митця Віктора Крижанівського в Українському Домі. Автор численних, знаних усіма рідновірами слов’янських країн робіт, зустрів відвідувачів словами привіту, тихою мелодійною музикою, що лунала в затишній виставковій залі. На виставці учасники Віча зустріли Олесю Сінчук, лауреатку цьогорічного конкурсу “Корнація Слова” та багатьох конкурсів бардівської пісні та мали нагоду почути її поезію і пісні. Вогнедар також виконав пісню-славень «Відбудуймо жертовники наші» на слова поета Яруна Мотронюка та одну з перших пісень рідновірів.

Так цілком несподівано, мабуть самі Боги сприяли доброзичливому спілкуванню рідновірів-гостей з українськими однодумцями. На завершення свята прогримів Перун, якого так славно пошанували рідновіри, і омив місто своїм освіжаючим дощем, таким доречним після жаркого вже майже літнього дня.

Учасники Віча були задоволені його проведенням та духовно наснажені на подальшу співпрацю. Як висловився старійшина Союзу Венедів Віктор Кирилович Федосов, який побував у кількох громадах Європи, українці найпотужніше відроджують рідну віру й у них є чому повчитися. Це висока оцінка нашої діяльності й ми щиро ділимося здобутками та своїми напрацюваннями з побратимами.

Учасники Віча повезуть з собою нові книги, видані напередодні: ілюстрований посібник Галини Лозко для дітей «Дерево Життя», її ж нове (вже 6-те) видання «Українського народознавства», антологію-хрестоматію з релігієзнавства та культурології (упорядковану кафедрою філософії), альбом Віктора Крижанівського «Світло Пращурів наших», нове 22 число часопису «Сварог», в якому в рубриці «Світовид» опубліковані матеріали попереднього VІ Родового Віча Слов’ян, що відбулося в 2009 р. в Словенії.

Хочеться завершити цю інформацію словами нашого великого Кобзаря Тараса Шевченка, присвяченими великому слов’янознавцю Павлу Шафарику, які були гаслом нашої наукової конференції: «Щоб усі слов’яни були добрими братами, і синами Сонця Правди, і єретиками»!

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар