|
14 вересня минулого року відійшов у вічність Василь Михайлович Рудий, письменник, журналіст, керівник районної організації Народного Руху України та меморіалу, дослідник голодомору і злодіянь комуністичного режиму. Та найяскравішою перлиною його творчості є трилогія «Роде наш красний», «Око Роду» та «Містифікацію тисячоліть». Вже будучи тяжко хворим, Василь Михайлович тим не менше не переривав роботу над книгами, поспішаючи донести свої знання широкому загалу читачів. 13 вересня 2008 року він дописав останню з книг трилогії - «Містифікацію тисячоліть» і сказав: «Все, нарешті виговорився». Вночі йому стало погано, а в неділю опівдні його серце битися перестало…
Трилогія відуна Рувита не подібна ні на одну з сучасних книг, бо побудована за правилами, за якими будувались казки, міфи чи інші перлини усної народної творчості. Книги подібно казкам, мають кілька рівнів прочитання: читаються з захопленням як цікаві оповідання чи повісті, але одночасно дають глибокі відичні знання, тому повторне їх прочитання не просто корисне, а необхідне.
Хоч відичні знання і збереглися крізь тисячоліття, але технократична ера робить свою чорну справу – руйнує родинні устої, розриваються родинні зв’язки, що приводить до їх втрати. Тому й виникла потреба, подібно як в свій час в Велесовій книзі, записати їх і донести до широкого загалу.
Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Василь Михайлович дає основні складові щастя і детально зупиняється на його основній складовій - здоров’Ї:
«Щастя, за відичними вченнями наших духовних Отців – волхвів та відунів – складається з таких основних елементів: здоров’я духу, здоров’я тіла, любов і кохання, розум і талант, багатство духовне і матеріальне.
Хвороби душі виникають в результаті енергоінформаційних обмінів (нападів і захисту) між людьми.
Хвороби духу – це коли в ефірному полі людини перебувають великі згустки негативних думок. В таких випадках людині треба міняти своє ставлення до життя.»
А далі Василь Михайлович наводить багато корисних практичних порад як і чим лікуватися, коли захворів, і яких правил дотримуватись, щоб не хворіти.
Та не тільки цим цінні його книги.
Відомо, що в теперішній час для багатьох людей, нажаль також і для людей нашого роду, гроші – найбільша цінність. На багатому Заході побутує така приповідка: «Якщо ти такий розумний, то чому ти такий бідний?», тобто якщо ти не маєш грошей, то ти нічого не вартий і ніхто з тобою навіть розмовляти не хоче. Василь Михайлович в противагу цьому наводить відичні правила життя наших Предків щодо матеріального багатства:
«В світі все взаємопов’язано. Існує так званий закон цільності, за яким духовний стан людини безпосередньо впливає на її стан матеріальний. Якщо душа і помисли в людини ниці, то вона ніколи не досягне власними силами матеріального багатства. Тобто, завжди мусить бути гармонія між матеріальним і духовним. Якщо вона є, тоді діють закони накопичення матеріальних благ. Ось їх основні пункти:
- про благо партнера в бізнесі завжди думай більше, ніж про своє власне. Якщо ви з партнером будете жити саме так, ваше багатство почне одразу ж зростати;
- завжди дотримуйся святості слова, угоди. В старовину з людиною, яка порушувала слово, взагалі переставали знатися;
- не можна накопичувати багатство, порушуючи цільність людини, тварини, рослини або природного явища, тобто наживатися за рахунок чиєїсь смерті, хвороби, руйнування чи нанесення шкоди природному середовищу. Якщо це робиш – рано чи пізно обов’язково відчуєш на собі вплив негативних енергії;
- в будь-якій справі, пов’язаній з накопиченням багатства, потрібно враховувати природні ритми і керуватися ними. Всі ділові угоди треба заключати і розпочинати у певний час.»
В підсумку Василь Михайлович дає нам «24 золотих відичних правила досягнення щастя, що передали нам у спадок наші далекі Предки, які по справжньому любили Бога і були завжди оптимістами.
- Ти шукаєш і знаходиш завжди гарний бік всіх речей.
- Ти можеш витягнути сонячний промінь із найтемнішого кутка.
- Ти живеш з усмішкою, з веселою піснею, з твердою вірою в Бога.
- Ти любиш все в житті, всім несеш вісточку надії і мужності і завжди готовий підбадьорити кожного.
- Ти відзначаєшся широким поглядом на речі і терпимістю, милосердний і прощаєш образи, в тобі немає ненависті, заздрощів і злорадства, страху і знервованості.
- Ти робиш свою справу і не перешкоджаєш іншим робити свою.
- Ти переповнений любов’ю і випромінюєш її на всіх.
- Ти проводиш життя по-своєму, щасливий, радісно ставишся до явищ, від яких інші приходять у відчай, вмієш йти по кам’янистому життєвому шляху всередині себе; всі, хто зустрічається з тобою, відчувають це.
- Ти не шукаєш друзів чи кохання – і отримуєш їх по праву, притягуючи до себе.
- Ти почуваєш себе як дома і в халупі бідняка, і в палаці можновладця, тому, що їх оселі для тебе однакові.
- Ти вважаєш себе братом як святого, так і грішника і любиш їх обидвох, бо відчуваєш, що кожен з них робить те, що вважає найкращим.
- Ти вважаєш за краще відшуковувати гарні риси у грішника, ніж гріхи у святого.
- Ти переконаний, що сам не безгрішний, а тому ні в кого не станеш кидати каменем.
- Найупослідженіший вважає тебе за брата, довіряє тобі і знає, що ти його розумієш.
- Ти перебуваєш поблизу сонця і, знаючи, що воно світить однаково святому і грішнику, відчуваєш, що поки Бог не відмовляє у сонячному світлі нікому, то й людина не повинна відмовляти в любові своїм братам і сестрам, як би глибоко вони не впали.
- Ти не засуджуєш і не намагаєшся привласнити собі роль Бога.
- Ти трудишся і виконуєш свою роботу добре, знаходячи в ній задоволення.
- Ти любиш творити і пишаєшся своєю творчістю, тому що відчуваєш – вона передана в спадок тобі твоїм Отцем.
- Ти не спішиш і нікого не підганяєш. В твоєму розпорядженні багато часу – весь час, який тільки є; адже вічність тривала, а ти перебуваєш у ній в даний час.
- Ти твердо віриш в Абсолютне, в Божественне, віриш в безкінечну Справедливість і в остаточну перемогу Добра.
- Ти знаєш, що Бог-Отець біля тебе, тому що відчуваєш доторк невидимої Десниці.
- В мороці ночі ти відчуваєш присутність Отця при світлі, яке осяяло тебе в хвилини просвітлення, ти бачив Його лише одну мить, і цей спогад навіки закарбувався в твоїй душі.
- Ти простий, добрий, сповнений любові.
- Ти наче живе пророцтво того, ким з часом стане людина.
Або ж в іншому місці книги можна натрапити на такі перлинки відичної мудрості:
«Перше – змінювати те недосконале, що можна змінити, і приймати, як долю, те, що змінити неможливо. Але при цьому завжди пам’ятайте: якщо Бог зачиняє двері, то він обов’язково відчиняє вікно.
Друге – отримувати задоволення від кожного прожитого дня. Але при цьому завжди пам’ятайте: якщо Бог розсипає медову насолоду, то він інколи може підмішати в неї й полину.
Третє – ніколи не нарікати на долю і усвідомлювати, що все могло бути набагато гірше. Але при цьому завжди пам’ятайте: якщо Бог вирішив випробувати людину багатством, то чому б йому не випробувати її бідністю.
Четверте – уникати неприємних людей і ніколи не переконувати дурнів. Радіти, що ви не такі. Але при цьому завжди пам’ятайте: якщо Бог створив і перших і других, то щось же він мав на меті, створюючи Вас.
П’яте – оцінювати себе самому і менше всього непокоїтися, що про тебе думають інші. Але при цьому завжди пам’ятайте: Бог подарував людям любов, але ненависть вони придумали для себе самі.
Шосте – більше спілкуватися з цікавими людьми. Але при цьому завжди пам’ятайте: Бог, подарувавши своїм любим дітям тепле літо, навіщось вирішив створити й холодну зиму.
Сьоме – планувати власне життя, щоб не тратити часу даремно. Але при цьому завжди пам’ятайте: Бог, пославши на землю світлий день, навіщось посилає слідом за ним і темну ніч.»
Я лише пунктирно торкнулась основних тем першої книги Василя Михайловича «Роде наш красний», та не менш цікаві його дві наступні книги: «Око роду» описує життя на нашій землі часів запровадження християнства, а третя – «Містифікація тисячоліть» – екскурс в часи створення планети Земля і зародження цивілізації на ній.
Символічне рідновірське ім’я взяв собі Василь Михайлович – Ру – назва того Сонця, звідкіля прийшли на нашу святу Землю Світлі Боги і започаткували першу в її історії цивілізацію Русинів (Синів Ру), а вит – витік, тож думаю, книги Василя Михайловича подібно промінчику сонця осяють ранок нашого пробудження і повернення до своїх витоків.
Зоряна Дорош
 |
Шлях Рідної Віри 
описаними вище книгами дуже зацікавився :)