|
За часів незалежної України ми стали свідками відродження багатьох свят і звичаїв нашого народу, про які пам`ятають хіба що прабабусі. Днями вінницька громада рідновірів „Вінець Бога” за підтримки Вінницького козацького полку імені Івана Богуна організувала і провела старовинне обрядове свято під назвою Свято Калити. Взагалі, це давній український обряд, за допомогою якого наші предки долучались до пізнання таємниць існування Всесвіту і людської душі.
В основі усіх свят річного циклу – боротьба світла з темрявою. Світло – це життя, а темрява – небуття, хаос, морок. А Калита є найбільшим релігійним святом молоді у дохристіянську добу. В наш час склалося так, що християнство „прив`язує” його до свята Андрія, а деякі ентузіасти організовують вечорниці під назвою „Калита на Андрія”. У давнину це свято вважалося більше святом хлопців, а Катерини (свято Долі) – дівчат. Дослідники українських прадавніх звичаїв, зокрема Сумцов, зважаючи на сонячну тематику цього свята і використання атрибутики солярного змісту, ставлять Калиту в один ряд із різдвяними містеріями. За масштабами дійств та символікою Свято Калити є окремим святом, яке відповідає хліборобському календарю українців. Хід свята Калити відбувається в такій послідовності. Керує ним спеціально обраний Пан Калитинський, який протягом обряду тримає гарну та свіжеспечену калиту (тонкий прісний корж, замішаний на воді з медом, і діркою посередині, що символізує осіннє Сонце, яке вже втратило силу), якою і частує усіх гостей свята. Проте, щоб скуштувати її, треба скласти певний іспит. Посередині зали лежать навхрест рогач та коцюба. Вийшовши до них, кандидат, який величається пан Коцюбинський, або Коцюбовський, має спочатку за годинниковою стрілкою протанцювати навколо них, потім, осідлавши коцюбу, знову об`їхати триччі по колу, після чого „припаркуватись” навпроти Пана Калитинського. Привітавши один одного згаданими іменами Пан Калитинський починає спочатку жартівливо кепкувати над конем Пана Коцюбинського. Той, в свою чергу, повинен гарно і алегорично відповісти. Наприклад: - Пане Коцюбинський, як же ти сидиш невміло, у твого коня копито одлетіло!
- А мій кінь світлоносний, поза хмарами пролітає, у ліве копито трубить, в сусідню галактику звіщає, що вкраїнський Рід у Вінниці саме зараз Калиту кусає!
І далі все в такому стилі. Далі Пан Калитинський загадує Пану Коцюбинському загадки: про суть Буття, світобудови, роль Предків, походження України і Свята Калити. Наприклад: - Хто наймудріший? Творець. Всевишній.
- А кого боїться Пітьма? Світла.
- А що за Світом білим оцим? Другий, третій, незліченно їх.
- А що найсолодше? Наша Калита.
- А скільки літ нашій Калиті? Скільки й українцям.
- А хто ми такі? Світлоносні з Всесвіту.
- А куди йдемо? До нових Галактик.
- Які визначальні риси української душі? Сонцелюбність і Світлославність.
- Яка найулюбленіша страва українців? Каша.
- А хто рідня нашій Калиті? Коляда, Великдень і Купайло.
- А що є найбільшим скарбом? Небесні Благодаті.
Після екзаменування Пан Калитинський частує Пана Коцюбинського калитою, до якої, щоправда, треба дотягнутись ротом без рук, що непросто, бо Пан Калитинський підсмикує її догори. Втім, форму здавання іспиту можна обрати й іншу: розповісти вірша, проспівати пісню, затанцювати і т.п. А невдовзі, після 20 грудня, громада рідновірів „Вінець Бога” проведе ще одне, вже традиційне для них Свято Коляди, яке символізує зустріч Нового Року. Якщо хочете на ньго потрапити – слідкуйте за оголошеннями. Як на мене, саме відродження, вшанування і дотримання традицій і переконань наших предків і допоможе усім нам, українцям, відродити і зміцнити об`єднавчу національну ідею, яку зараз усі так шукають. О.Анісімов.
 |
Свята Рідної Віри 
