Дажбога внуки і Перуна діти,
Оратти любі доньки і сини,
Ми світло Мудрих Знань несем по світу,
У піхви заховавши меч війни

Зоря встає на сході світанкова,
Втікає в небуття нічна імла.
Десь там за таємничим видноколом
Чекає невідома нам земля

Як в рідний дім, йдемо у новий світ,
Де назавжди поселимось віднині
Й запалимо там вогнища родинні,
Виконуючи Отчий заповіт.

Ми пам’ятаєм Предків настанови –
Добро творить й утверджувать в житті.
І Велеса напутнє мудре слово
Поможе нам не збочити з путі.

Пройдуть роки, і дружний рід наш стане
Спільноти велелюдної ядром
Й засіє щедро землю цю, кохана,
Зерном життя, Любов’ю і Добром.

Йдемо із миром і любов’ю ми
І щиро тим пишаємось, кохана,
Що з краю в край постане Оріяна,
Прославлювана Божими дітьми.

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар