Посіяла конопельки
Та ще й льон дрібненький,
Бо я доня проворненька
В любих татка й неньки.

А я донечка кохана
Для мамці й татунька,
Чи ж коханою я стану
Для свого любунька?

Ой, росточки дивовижні,
Ростіть безупинку,
Зроблю прядиво з вас ніжне,
Легке, як хмаринка.

Візьму кужіль й веретенко –
Своїх друзів й свідків,
Напряду ниток тоненьких
Аж на вісім мітків.

Витчу з них широкі стрічки,
Встану вранці-рано
І вибілю біля річки
Під покровом Дани.

Подаруй мені, Дажбоже,
Сонячне проміння,
А у Лади я попрошу
Ще й благословіння.

А затим за два деньочки
З полотна оцього
Я пошию дві сорочки –
Для себе й милого.

Із проміння приготую
Нитки веселкові
Та й вишию-вигаптую
Сорочечки нові.

Листя хмелю, цвіт калини,
Ягідки черлені –
Це для нього знак кохання,
Що нуртує в мені.

Показать йому дорогу,
Я попрошу Лелю,
І до нього від порогу
Рушники простелю.

Чуєш, хлопче мій коханий,
Сердься чи не сердься,
Але прийдеш ти до мене
За велінням серця.

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар