|
Посіяла конопельки Та ще й льон дрібненький, Бо я доня проворненька В любих татка й неньки. А я донечка кохана Для мамці й татунька, Чи ж коханою я стану Для свого любунька? Ой, росточки дивовижні, Ростіть безупинку, Зроблю прядиво з вас ніжне, Легке, як хмаринка. Візьму кужіль й веретенко – Своїх друзів й свідків, Напряду ниток тоненьких Аж на вісім мітків. Витчу з них широкі стрічки, Встану вранці-рано І вибілю біля річки Під покровом Дани. Подаруй мені, Дажбоже, Сонячне проміння, А у Лади я попрошу Ще й благословіння. А затим за два деньочки З полотна оцього Я пошию дві сорочки – Для себе й милого. Із проміння приготую Нитки веселкові Та й вишию-вигаптую Сорочечки нові. Листя хмелю, цвіт калини, Ягідки черлені – Це для нього знак кохання, Що нуртує в мені. Показать йому дорогу, Я попрошу Лелю, І до нього від порогу Рушники простелю. Чуєш, хлопче мій коханий, Сердься чи не сердься, Але прийдеш ти до мене За велінням серця.
 |