Ми жили на Дністрових берегах,
Ростили хліб, в лісах чинили лови,
Покоси клали на густих лугах
Й завжди були господарями слова.

Нам на сусідів також повезло -
Мирилися завжди брати-слов’яни, -
На південь плем’я уличів жило,
Північніше - поляни і древляни.

Ми тиверці - хоробрі й незрадливі,
Володарі сохи і борони,
Дажбожі внуки - мирні й незлобливі,
Любили ми життя і дорожили ним.

Та якось, мов зажерливі грачі,
Ворожа рать розсипалась по полю,
І ми, змінивши рала на мечі,
Пішли у бій за нашу землю й волю.

То були варвари лихі й страшні,
Вони наш край встелили, наче маком,
Й припало їх в жахливій тій борні
На кожного із нас по двадцять з гаком.

Ми тиверці, ми бились, як герої,
Свій край ми боронили, як могли,
І падали на землю наші вої,
Приймали смерть, а в рабство не пішли.

Коли ж зовсім здолали вороги
І почали плести на нас тенета,
Ми кинули Дністрові береги
І подались в прибузькі вільні нетрі.

Цю землю ми обрали на віки,
В квітучий край її перетворили
І на крутому березі ріки
Ми заснували волелюбний Тивер.

Ми тиверці, ми плем’я родовите,
Обжили спільно бузькі береги
І землю цю, що кров’ю й потом влита,
Для вас, своїх нащадків, зберегли.

Комментарі (1)

...
Автор1: станіслав, 30.12.2010

Віват тобі,земляче! Твори далі!

• 
• +0
• 
• 

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар