Україна моя, рідна мати моя.
Хто ти є, хто ти є?
Я питаю про те навесні солов`я,
Я запитую серце своє.
Хто ти є, хто ти є?
Я запитую серце своє.

Я питаю про те у блакитних садів,
Я питаю широкі лани,
Я звертаюсь у небо до вольних орлів,
І наслухую мову луни.
Я питаю в орлів –
І наслухую мову луни...

Мені каже Дніпро:
– Україна – то Я.
А Карпати високі здаля
Все шепочуть: – У горах Матуся твоя,
Невмируща Вкраїнська земля.
Шепчуть гори здаля:  
– Невмируща Вкраїнська земля.

Вірю, знаю: – У горах Матуся живе,
У Дніпровськім потоці співа,
Її серце – то небо весни грозове,
Її дума – печаль Світова.
Її серце – живе, 
Її дума – печаль Світова.

І зірки вдалині – то Вкраїни вогні.
То все ти, то все ти!
Струни кобзи дзвенять,
Україно, в мені,
Ніби райдужні в небі мости.
То все ти, то все ти,
Ніби райдужні в небі мости.

1972 р. 

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар