Духовний батьку наш Олесю,
Немов до вулика рої,
До тебе на врочисту мессу
Спішать сподвижники твої.

В твоїй Республіці Духовній
Не все ще, батьку, до пуття,
Та обіцяєм, що назовні
Ми виметем усе сміття.

Буде охайною світлиця,
Очиститься від зайд і Юд
І Мудрості жива криниця
Напоїть щедро спраглий люд.

Розкинуться гаї священні
У всього світу на виду
І яблуні, мов наречені,
Гостей стрічатимуть в саду.

Постануть сонячні святині,
Дивуючи красою світ,
А в храмах тих волхви й волхвині
Восславлять наш прадавній Рід.

Юрба покірна і убога
Із вічно згорбленим хребтом
Чужинського забуде бога
З його стражденницьким хрестом.

Із гідністю розпрамлять спини
Мої вкраїнці-земляки.
І поступ наш ніхто не спинить –
Ні можновладці, ні роки.

 Бо нам в тюремній кліті тісно,
Тож прокидаємось від сну.
Спасибі ж, Вчителю, за пісню,
За мрію зоряну ясну!

Казав один з поетів наших,
За що йому також уклін:
“Коли наллється горя чаша –
Народ підніметься з колін”.

Наш час гряде. І чаша повна.
І пісня є. І віра є!
Твоя Республіка Духовна
Уже на обрії встає.

Спасибі ж, батьку наш Олесю!
Ми – це завзятих бджіл рої,
Що рознесуть по Піднебессю
Думки і помисли твої.

Комментарі (0)

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар