|
Духовний батьку наш Олесю, Немов до вулика рої, До тебе на врочисту мессу Спішать сподвижники твої. В твоїй Республіці Духовній Не все ще, батьку, до пуття, Та обіцяєм, що назовні Ми виметем усе сміття. Буде охайною світлиця, Очиститься від зайд і Юд І Мудрості жива криниця Напоїть щедро спраглий люд. Розкинуться гаї священні У всього світу на виду І яблуні, мов наречені, Гостей стрічатимуть в саду. Постануть сонячні святині, Дивуючи красою світ, А в храмах тих волхви й волхвині Восславлять наш прадавній Рід. Юрба покірна і убога Із вічно згорбленим хребтом Чужинського забуде бога З його стражденницьким хрестом. Із гідністю розпрамлять спини Мої вкраїнці-земляки. І поступ наш ніхто не спинить – Ні можновладці, ні роки. Бо нам в тюремній кліті тісно, Тож прокидаємось від сну. Спасибі ж, Вчителю, за пісню, За мрію зоряну ясну! Казав один з поетів наших, За що йому також уклін: “Коли наллється горя чаша – Народ підніметься з колін”. Наш час гряде. І чаша повна. І пісня є. І віра є! Твоя Республіка Духовна Уже на обрії встає. Спасибі ж, батьку наш Олесю! Ми – це завзятих бджіл рої, Що рознесуть по Піднебессю Думки і помисли твої.
 |