Як все позабувалось скоро,
Мов не залишили слідів
Жахливих літ голодомори
І сльози матерів і вдів,
Терор, насильство і тортури,
З Афгану цинкові гроби,
Концтабори, тюремні мури
І те, що ми були раби!

Як все позабувалось легко –
Брехня, облуда і обман
І ті стражденнії лелеки,
Що вбив чорнобильський туман,
Безправ'я, безнадія, тління –
Чи все це було уві сні:
Сирітки голі попідтинню,
Калік мільйони по війні?..

Як все позабувалось скоро,
В безпам’ятства згубилось млі,
Небов було ще мало горя
На нашій зболеній землі,
Немов усе це було десь там,
й не з нами, а із кимсь чужим,
Хоча і нині в кабінетах
Все той же компартійний дим.

Невже позабувались, браття,
Підлотно-шкуоницькі часи,
І ми продати згодні матір
За шмат гнилої ковбаси?
Коли ми бачим на екрані
Фрагменти клоунських вистав,
Чи вірим, що вчорашній Каїн
Сьогодні праведником став?
Що забезпечить нам невдовзі
Щасливе радісне буття
І поведе нас по дорозі
У старе світле майбуття?

Невже гіркий житейський досвід
Не вчить сахатись брехунів,
Що мають нас, бездумних, й досі
За недолугих баранів?
Невже такі ми безголові
І власну долю проспимо,
Коли вже знов Союз готові
Надіть на шию, мов ярмо?

Невже нам тісно в рідній хаті
І під лівацьку маячню
Приспічило скоріш послати
Синів в Афган або в Чечню?
Невже, забувши мудрість істин,
Де кожен пункт – убивчий факт,
Ми знову банду комуністів
Собі посадимо на карк?

Комментарі (2)

...
Автор1: Paradox777, 11.02.2009

оці слова да кожному із нас, то може краща доля б стала в нас

• 
• +0
• 
• 

...
Автор1: Ратай, 16.03.2009

Як ми далеко ще від того,
Щоб усвідомить й зрозуміть,
Того, хто посланий нам Богом,
Ким був для нас
відун Рувит.

• 
• +1
• 
• 

Ім’я

Электронна адреса

Комментар

зменьшити | збільшити

Напишіть літери, що відобразилися

Додати комментар